Дитинство

Надійка народилася і зростала в невеликому місті в центральній Україні. Її рідні були звичайними працівниками. Тато працював водієм, мама була касиром у їдальні. 

Дівчинка була другою дитиною в сім'ї. Сестричка Олічка була старшою на три роки. Дівчатка були геть не схожі між собою ні зовні, ні за характером. Оля була білявою з блакитними очима (схожа на бабусю Марію, татову маму), зі спокійним, врівноваженим характером. Надійка ж навпаки - народилася з темним, майже чорним волоссям, та короока (зовні була схожа на іншу бабусю, мамину маму), мала запальний характер, була непосидюча. Тому, напевно, і траплялися часто сварки між сестрами, хоча вони і любили, і скучали одна за одною. 

Надійка змалечку не любила сидіти на одному місці. Завжди кудись бігла чи їхала у справах. Ще років з п'яти бабуся відправляла дівчинку в магазин по хліб за кілька кварталів. А коли вона навчилася їздити на велосипеді, то разом з бабусею вони їздили на город в межах міста. Також Надя любила кататися з друзями, грати в квача на велосипедах, лазити по деревах та парканах, підтягуватися (хто більше разів). Така собі дівчинка-хлопчик. 

У цієї дівчинки-хлопчика не було подруг. Вона багато часу проводила зі своїми бабусями та прабабусями. Вони навчали її працювати, здебільшого, власним прикладом, а також почали як потрібно жити і з ким дружити. Можливо, саме через бабусині слова: " Найкраща подруга - це мама або сестричка, хтось рідний", у неї і не було тих подруг... І вона ділилася, усіма своїми радощами і прикрощами зі своєю старшою сестричкою. Завжди, навіть коли выросла. 

Поприте, що Надя була великою непосидючкою, чим дошкуляла всім рідним, вона любила все живе, завжди старался допомагати всім. А крім того дуже любила всіляких тваринок. І не важливо, був то котик, собачка, хом'ячок, чи корова у бабусі в селі, вона любила всіх. 

Але життя плине надто швидко і маленька дівчинка перетворюється у незграбного підлітка, невпевнено в собі, з безліччю комплексів і, з потаємними хвилюваннями і ще більш потаємними мріями.