4-а

«Ти ж не сумніваєшся, що я тебе кохаю?»

У якусь мить серед робочого дня Юстина згадала про це запитання Сергія. Останнім часом він частенько нагадував їй про це. Чому?

Для цього мусить існувати якась причина. Якщо зараз вона неочевидна, то це ще не означає, що її не існує. Але… яка? Ніби усе, як завжди. Так, між ними трапляються суперечки, але вони були й раніше. Можливо, справді справа лише в тому, що Сергій нервує через професорську посаду?

А якщо не тільки через це? Можливо, чоловік почав сумніватись саме в її почуттях через те, що вона, Юстина, все частіше йому перечить? Ну от, на перший погляд, дуже простий приклад — Сергій постійно нагадує, що треба вчасно їсти, а в неї вчасно виходить тільки вечеряти. Хоча, і це не факт. Чоловік про неї турбується, а вона постійно ігнорує його прохання. Щоправда, вони, ці прохання, більше схожі на настанови та вимоги й саме тому викликають в Юстині моментальний супротив. Але це не скасовує того факту, що Сергій хоче для неї як краще, а вона цього не цінує.

Що ще? З розгону одразу й не пригадаєш, але поміркувати над цим варто. Мир у сім’ї — це головне. Саме так завжди кажуть її тато та мама. Окрім цього батько постійно наголошує, щоб Юстина цінувала свого чоловіка. Не кожній жінці випадає удача отримати такого, як у неї.

Тут Юстина з батьком згодна. Вона досі здивована, що Сергій її покохав.

У школі її інакше як зубрилкою ніхто не називав, і хлопці в її бік навіть не повертались. Юстину це дуже гнітило, бо за її серйозним фасадом ховалась надміру романтична дівчина. А коли вона вступала до університету, батько додав до її хвилювань та упереджень ще й свого гудза. Сказав, що Юстина в нього розумна, але не надто гарна, тож їй варто присвятити своє життя добрій справі — лікуванню людей. Тобто вона повинна старанно вчитись, на хлопців не дивитись, а про вечірки взагалі забути.

Позаяк батько, який багато років був директором сільської школи, був для Юстини авторитетом, вона так і зробила. Та одного разу біля неї в лекційній аудиторії всівся Сергій Вертій — вродливий та розумний парубок, потім ще й заговорив до не. Спочатку балакали про навчання, далі розповіли про себе, а пізніше Сергій ніби застовпив біля неї місце. Ось так все і почалося.

Вони стільки років разом, що Юстина вже й не уявляла себе окремо від свого чоловіка. Якщо вже вони — одне ціле, то через дрібниці їм точно сперечатись не варто. Сергія все одно не переробиш. Головне, що він любить її та Зорянку, піклується про них, на інших жінок не заглядається, кошти не тринькає. Що ще потрібно?

Існувало дещо, чого Юстині завжди бракувало, але вона міркувала так, як її навчили батьки — мати усе неможливо, тож треба приймати те, що тобі подарували, з подякою і не вимагати недоступного.

Юстині раптом дуже захотілося побачити Сергія, обійняти його і сказати, що все буде гаразд, однак у нього було заняття. Тоді… Що прямо зараз вона може зробити, зважаючи на ситуацію?

О цій порі у неї була законна перерва, і Юстина вирішила ґрунтовно пообідати за межами лікарні. Вона переодягнулась, попередила колег, о котрій годині повернеться, і вирушила до затишного ресторанчика через дорогу.

Юстина доїдала картопляне пюре та котлету з крілика, коли стілець навпроти хтось відсунув.

— Тут вільно?

Юстина підвела голову. Над нею височів Ярема, а поруч з ним стояла лікарка з урологічного відділення. Працювала вона там віднедавна, тож Юстина ще з нею не познайомилась, хоча й віталась при зустрічі.

— Вільно. Сідайте.

— Супер! — вигукнула жінка та всілась на стілець. Ярема влаштувався поруч. — У цей час тут мало вільних місць. Сьогодні нам пощастило.

Цікаво, вони зустрічаються, чи просто так разом прийшли?

— Еге ж, — Ярема поглянув Юстині в очі, і вона чомусь збентежилась. Потягнулась до склянки з соком. — Смачна?

— Що? — не зрозуміла Юстина.

— Котлета. Вона ж з крілика?

— З крілика.

Чому це він раптом запитав?

— Ми з Віталією теж собі такі замовили. От я і цікавлюсь.

Зрозуміло. Отже, лікарку звуть Віталією.

— Мені сподобалась, — Юстина випила пів склянки соку та знову взялась за виделку.

Якась сьогодні дивна в неї реакція на Ярему. Можливо тому, що він прийшов з жінкою, і Юстині негайно пригадались ті часи, коли навколо нього було повно дівчат?

— Я казала Яремі, що це гарний вибір, якщо вже він відмовився від стейка, — додала Віталія, кинувши на Юстину короткий цікавий погляд та повністю зосередившись на супутнику.

— Не хочу ризикувати, — додав Ярема та відкинувся на спинку стільця.

— В чому ж ризик? — грайливо поцікавилась Віталія.

— Мені може не сподобатись, а я не люблю розчаровуватись в тому, що люблю. Не кожен заклад харчування вміє готувати справді гарний стейк.

— То ти гурман? — з легкою посмішкою поцікавилась Віталія.

— Тільки щодо жінок, — несподівано видав Ярема, до того ж, здається, цілком серйозно. А от Віталія не переставала всміхатись, і очей з Яреми не спускала.