Глава 2

Зі своїм чоловіком Юстина змогла побалакати лише після другої університетської пари. Юстина прямувала попри його кабінет у ту мить, коли звідти виходили студенти. Якийсь час вона постояла біля дверей, спостерігаючи, як Сергій розмовляє з однією зі студенток, як уважно її вислуховує та серйозно щось пояснює. У цю мить він був такий гарний, що Юстина ним залюбувалась.

Йому дуже пасувала роль викладача, наставника. Таким Сергій був завжди, фактично від першого дня їхнього знайомства. Умів обґрунтувати будь-що, привести такі аргументи, що не посперечаєшся. Його розважливість одразу справила на Юстину сильне враження. У той час, як хлопці-однолітки обговорювали спорт та дівчат, Сергій будував плани на майбутнє та ретельно виконував кожен пункт зі складеного списку. Та коли він побачив в ній, Юстині, не тільки старанну студентку-відмінницю, а ще й жінку — першим з усіх чоловіків це зробив, вона зрозуміла — ось її друга половинка, і закохалась…

Сергій помітив її та негайно завершив розмову. Дочекавшись, поки студентка вийде за двері, Юстина увійшла до кабінету та зачинила за собою двері. Сергій зробив декілька кроків їй на зустріч і коротко та стримано поцілував.

— Як минає день? — поцікавився, повертаючись до столу. — Постав чайник. Маю трохи часу й страшенно хочу кави.

Юстина витягнула з шафи чайник і рушила до умивальника.

— Звичайно минає. Все, як завжди — обхід, перев’язки, планових операцій я сьогодні не мала. — Юстина набрала в електрочайник води й увімкнула. Дістала з шафи дві чашки, банку з меленою кавою, цукерницю та чайну ложку. — У мене в сумці є печиво. Зараз принесу.

Юстина б із задоволенням пообідала десь разом з чоловіком. Вони вкрай рідко вибирались кудись удвох. Однак робочий графік Сергія не враховував обідню перерву.

Сергій на мить відірвався від студентського журналу, щоб повідомити:

— Не хочу печива. Я після першої пари зважився у приймальному відділенні та… Нам треба обмежити споживання цукру та хліба.

Юстина тихенько зітхнула і поставила цукерницю назад до шафи.

Цікаво, як він це собі уявляє? Цукерки та тістечка в їхній квартирі споживає лише Зорянка. В хлібниці стоїть тільки житній хліб. Щоб зайвий раз не нервувати чоловіка, Юстина їла шоколад лише на роботі. В порівнянні зі студентськими роками вона набрала лише декілька кілограмів і точно не потребувала схуднення. Однак чоловік жадав її підтримки, і Юстина добровільно сиділа на вигаданих ним дієтах за компанію.

На думку Юстини, Сергій теж перебував у непоганій формі. А всі його хвилювання з приводу зайвої ваги виникали лише тому, що його матуся страждала на високу ступінь ожиріння. Сергій, який зовні був дуже на неї схожий, переймався, що схильність до зайвої ваги могла передатись йому генетично, і ретельно її контролював. Однак, якщо це для нього важливо, хто вона така, щоб перечити? У неї й своїх страхів та комплексів не бракує.

Чайник вимкнувся, і Юстина взялася готувати каву.

— Як минули пари?

Вона кинула в чашки по ложці кави та залила окропом.

— Як завжди. — Сергій поставив крапку та відсунув від себе журнал. — Теперішні студенти нічого не вчать. Це жахливо! Як вони збираються працювати, не знаю. Це ж основи їхньої професії. З такою швидкістю розвитку медицини, як зараз, і не тільки медицини, вони реально відстануть від інших на роки, якщо не на десятиліття!

— Якщо всі не вчать, то й відставати не буде від кого, — пожартувала Юстина.

— Від нас відстануть! — вигукнув Сергій і стукнув долонею по столі. — І взагалі — це не повід для жартів. З такою тенденцією на старість років не буде до кого звернутись за допомогою.

Дарма вона пожартувала. Хотіла розвеселити, щоб чоловік бодай трохи розслабився, а вийшло навпаки.

— Сергію, прошу тебе, не треба так нервувати. Це нічого не змінить. Побережи своє здоров’я.

Юстина підійшла до Сергія, обійняла, але він відсунувся.

— Тобі легко говорити, ти не бачиш цього щодня. Наведи мені хоча б один приклад для заспокоєння.

Юстина почала масажувати чоловікові шию та плечі. Цього разу він не сіпався.

— Хочеш приклад? Будь ласка. По-перше, в усі часи були студенти, які погано вчились. Згадай наш курс. В медицині залишились тільки ті, хто справді хоче працювати, адже наша робота не з простих. По-друге, чекати на старість нам ще зарано. А по-третє…

Юстина примудрилась всістись чоловікові на коліна, обійняла його і поцілувала. Сергій не відповів. Це ж треба, як розсердився! Юстина поцілувала його ще раз. Лише за третім разом Сергій відповів їй зустрічним поцілунком.

— Що ж — по-третє?

— А по-третє, у тебе є я, а у мене є ти. Ми завжди одне одному допоможемо, і не треба буде нікого просити.

— Ти — невиправна оптимістка, Юстино.

— Можливо. Хіба це погано?

— Не знаю, — Сергій відхилився. — Але зараз тобі краще встати з моїх колін. Хтось може зайти та побачити.

— То й що? Ми з тобою одружені, і всі про це знають.

Попри свої слова, Юстина все ж підвелась і попрямувала за кавою. Який зміст продовжувати леститись до чоловіка, якщо зараз він цього не хоче?