4

Її особисте життя склалося зовсім не так як можна було сподіватися. Причина? Складно сказати, та мабуть неземне кохання неспроможне існувати серед одноманітної, сірої буденності. Так трапилося і у неї зі Степаном. Ні, вогонь палких почуттів залишився в їхніх серцях таким самим гарячим і пристрасним незважаючи на весь той час що промайнув відтоді. Тільки він виявився неспроможним подолати труднощі і проблеми повсякденної реальності. Степан, до мозку кісток затятий байкер, був абсолютно непридатним до ролі турботливого чоловіка і батька. Чоловіка манила далека дорога, свист вітру в вухах і гуркотіння мотору мотоцикла, а не фінансове забезпечення та добробут його родини. Про нічний плач маляти й брудні пелюшки вже годі й говорити.

Разом вони прожили не повний рік. Потім Марта збагнула що дальше так не можна і пора щось вирішувати. Тож після довгих вагань та непростих роздумів зробила те, що й мала зробити. Вона повернулася до батьків. Звісно спершу довелося вислухати чимало докорів і нарікань з їхньої сторони. Мовляв вони ж попереджали її, що від того одоробла великого пуття не буде, й виходити за нього заміж та народжувати дитину було великою дурницею. Краще б думала про навчання і згодом змогла стати такою ж поважною людиною як молодша сестра.

Молода жінка зціпивши зуби стійко витримала це нелегке випробування. Про вищу освіту довелося забути, та в її містечку можна було дати собі раду і без університетських премудростей. Марта зайнялася тим до чого мала хист та бажання. Закінчила курси перукарів, і коли син достатньо підріс, влаштувалася працювати в місцеву перукарню. На початку доводилося гарувати зранку до вечора буквально за копійки. Згодом вона завоювала своєю професійною вправністю таку популярність у містян, що могла заснувати свій власний салон краси. Тепер у неї немає відбою від клієнтів, однак успішний бізнес забирає майже всі її сили й час. Та хіба це поясних цьому неслухняному упертюху?

– То з яких причин ти сьогодні хильнув? – запитала Марта щоб перервати гнітючу мовчанку. – Не хочеш розповісти про неї мамі?

– Ні, – знову наїжачився парубок, – тобі цього не зрозуміти. Ось був би тато, я б йому все розказав.

Жінка розуміє, що має щось робити, а тому вирішує скористатися останнім козирем.

– На, – коротко мовить вона протягуючи синові свій мобільний телефон.

– Що там? – здивовано запитує парубок.

– Відео твого батька тобі. Мала б тобі його показати пізніше, але що вже вдієш. Відкривай файл і дивися.

Віктор спантеличено тицяє пальцем в екран смартфона і в салоні автомобіля наповнює хриплуватий чоловічий баритон:

– Здоров був, малий! Поки є вільна хвилина запишу тобі невеличке повідомлення. Для початку вибач що не зможу цьогоріч завітати до тебе на твою днюху. Сам знаєш де я зараз знаходжусь і маєш розуміти що не все від мене тепер залежить. Та то таке. Ми ще згодом зустрінемося й неодмінно разом відсвяткуємо твоє повноліття. А ще, поки я тут, хочу щоб ти взяв під свою опіку найважливіше для мене. Доручаю тобі свій байк. Він хоч і старенький з вигляду, проте дуже для мене дорогий. Хотів сам тобі його подарувати, та бач як склалися обставини. Мама знає про все і обіцяла зробити тобі сюрприз коли прийде на це час.

Ще прошу щоб ти оберігав та дбав про неї. У нас якось не склалося нормального спільного життя. Визнаю що то я в усьому винуватий, бо не створений для тихого сімейного вогнища. Характер і вдача на жаль не така щоб довго всидіти на одному місці. Але як би там не було я палко кохав і гаряче кохаю її по сьогоднішній день. Незважаючи на все що між нами трапилося вона подарувала мені найкращі миттєвості в моєму житті. Вона подарувала мені тебе, мого єдиного сина. Тому щоб не сталося допомагай і підтримуй свою маму у всьому. Поки я тут, ти залишаєшся її охоронцем. Вірю в тебе й надіюся на нашу скору зустріч…

– Це правда? – запитав хлопець коли відео закінчилося.

– Що саме? – перепитала Марта в сина. – Твій батько насправді доручив мені передати його мотоцикл, коли тобі виповниться вісімнадцять.

– Я не про те.

– А про що ж тоді? – здивувалася жінка.

– Ви насправді і досі кохаєте одне одного?

– Так, – по деякій паузі ствердно відповіла вона. – Хоча тобі напевне буде нелегко зрозуміти все це. Звісно ми вже давно не разом, але це виключно моє рішення. Тоді я вважала, що для нас буде найкраще розбігтися і жити кожен своїм життям. Але через це ми не стали лютими ворогами і не припинили по-дружньому спілкуватися. Хоча робили це нечасто, бо не хотіли всіляких пересудів та пліток між знайомими і родичами. Час-від-часу він допомагав мені як тільки міг. Коли відкривала свій салон, то Степан десь знайшов більшу частину коштів які були мені потрібні для цього. Потім зі своїми друзяками захищав від всілякої шпани, яка хотіла обкласти мене рекетирськими поборами. Та й про тебе не забував, коли міг провідував або дзвонив. І тепер ось хотів зробити приємний сюрприз, та я дурепа не стрималася і все зіпсувала…