1

Прокидатися серед ночі завжди важко. Особливо коли ти весь попередній день гарувала мов той віл і додому ледь припленталася, буквально падаючи з ніг від утоми. Та телефон дзвонив так настирливо, що хоч-не-хоч а доводилося розпрощатися з надією на те що сьогодні вдасться трохи виспатися і з неабиякими зусиллям відривати голову від м’якої подушки. Ще остаточно не отямившись напівсонна Марта зиркнула на фосфоризуючий циферблат настінного годинника і подумки вилаялася. Це ж якому недоумку прийшло в голову потурбувати її о третій годині ночі? Другий погляд кинутий на екран мобільного змусив жінку кулею зірватися з теплої постелі. На дисплеї апарату висвітився телефонний номер її сина.

– Вітя, що трапилося? – схвильовано заторохкотіла Марта прийнявши виклик – З тобою все гаразд?

– Так мамо,– почула вона у відповідь радісний хлопчачий голос. – Все нормально. Не переживай.

– Де ти і чого дзвониш в такий пізній час? – запитала жінка миттєво відчуваючи неабияке полегшення від того що її син живий і здоровий.

– Тут зі мною сталася невеличка неприємність, – промовив Вітя і чомусь весело захихотів. – У мене несподівано поламався скутер. Не могла б ти зараз приїхати і забрати мене додому?

– Де ти знаходишся? – коротко запитала Марта і страх за дитину в душі швидко поступився місцем роздратуванню і люті.

– Відразу біля в’їзду в Васильків, – пояснив хлопець і розірвав зв'язок.

Невеличкий хутір Васильків знаходився на протилежному кінці району й до нього добиратися було понад півгодини. Якої мари сина занесло в таку далечінь жінка гадки не мала, та все ж почала квапливо одягатися в дорогу. Вже на виході з хати вона зустрілася з батьком, якого мучило безсоння і який спершись до одвірка курив папіроску. Іронічно глянувши на доньку чолов’яга в’їдливим тоном поспитався:

– Що, знову твій безпутній синок знайшов якусь халепу на свій зад?

Марта ледь стрималася щоб не відповісти якоюсь різкістю татусеві на це, хоча в глибині душі чудово розуміла наскільки той має рацію. Як не крути, а її Вітя дійсно був легковажною й безвідповідальною дитиною. Хлопець нерідко вчиняв настільки необдумані та безглузді вчинки, що навіть не вірилося, що йому вже майже вісімнадцять. Та що вдієш коли ти мати-одиночка і у тебе банально не вистачає ні часу ні тим паче сил для того щоб все тримати під своїм пильним контролем.

Опинившись на дворі жінка на мить завагалася на якому транспорті їй вирушати в нічну мандрівку. Спершу вона інстинктивно смикнулася в сторону власного автомобіля, та швидко збагнула, що її маленька «Ластівка» непридатна для такої цілі. Довелося брати батьків пікап у який без зайвих труднощів можна завантажити поламаний скутер. Добре що він як завше забув ключі в машині, бо повертатися назад і знову вислуховувати кпини старого Марті зараз зовсім не хотілося. Їй і так вистачає в житті всіляких проблем та негараздів.

Всю дорогу до Васильків жінці не давали спокою думки про те як же це трапилося, що її єдиний син так відбився від рук. Можливо мама з неї і була не ідеальна, але ж вона старалася. Працювала зранку до ночі, щоб син не почував себе чимось обділеним. Оточила його своєю безмірною материнською ніжністю і любов’ю. Сподівалася, що згодом, подорослішавши, він стане її гордістю та опорою в житті. І хоча Віктор ще не повнолітній, та надії на те що хлопець колись візьметься за розум у неї залишається все менше та менше.

Що вона пропустила, де недогледіла, в чому зробила помилку?

Міцно вчепившись в кермо автомобіля Марта невесело хмикнула згадавши крилату фразу яка вряди-годі злітала з вуст її батька коли той був особливо сердитим на доньку та онука: «Яблуко далеко від яблуні не падає». Цими словами старий прямо натякав на те, що Вітя вдався у неї, і з них обох пуття ніякого чекати вже не варто. В чомусь чоловік і тут був правий, бо в своєму минулому жінка наробила стільки непоправних дурниць, що тепер про них навіть згадувати не хочеться.

Марта не шукала для себе якихось виправдань, та коли вже говорити відверто, то на них теж лежала частина вини за те що, все її життя пішло котові під хвіст. Бо хіба ж не рідні батьки з самого дитинства ставилися до неї як до кривенької качечки? Це молодша сестра Олена була і розумницею, і красунею, і гордістю для них. А вона так, цибате незугарне дівчисько, невиправна двієчниця в школі і невгамовна бешкетниця в селі. Одним словом велике непорозуміння від якої не дочекаєшся чогось хорошого та путнього. З таким ставленням і не дивно що дівчина часто та регулярно потрапляла у різноманітні неприємні ситуації. Всілякі біди і негаразди притягувало до неї наче магнітом. Єдине хороше що вона почерпнула з цих життєвих випробувань було вміння самій собі давати раду в усьому.

Жінка струснула головою щоб прогнати невеселі думки і для підняття настрою увімкнула музику. Батько не визнавав новомодних цифрових програвачів тож їй довелося задовольнятися звичайним радіоприймачем. Кілька секунд на пошуки місцевої станції і ось з ефіру полинула легка романтична композиція. Вже з перших нот Марта впізнала почуту мелодію. Звучала пісня її юності. Під ці незабутні ритми дівчина танцювала на своєму випускному вечорі, під них згодом вперше поцілувалася зі Степаном…