Розділ 18

Уже світає.  Теплі сонячні промені пробиваються у кімнату і б'ють прямо в обличчя, заставляючи прокидатись. Не знаю чому,але настрій у мене сьогодні  хороший. Я вирішила дати сестрі ще трохи часу на сон,  тому не будила її, а пішла у ванну. Умилась, привела своє волосся, яке більше нагадувало пташине гніздо, в порядок та оділа заздалегідь вибраний одяг:

Коли я була готова і вийшли з вбиральні,  то побачила Кейсі,  дівчина уже підбирала собі вбрання на сьогодні. 
-О, тепер я знаю, що одіну. -сказала сестра,оглянувши мене з голови до ніг і взявши якісь речі пішла у ванну.
Я взялася пакувати рюкзак,  знаю,що це варто робити у вечері, проте я лінуюсь. Я вирішила скласти і сумку сестри, поки вона наводить марафети. Десь за 20 хв сестра була готова і вийшла з ванної. Коли я її побачила, у мене на обличчі появилася усмішка:


 

-Ого, дуже рідко тебе можна побачити у кросовках та джинсах. - Сказала я.
-У мене сьогодні такий настрій.-відповіла дівчина і підійшла до свого рюкзака. 
-Я уже його склала, ходімо снідати.-Повідомила я.
-Ого, Дякую,ходімо.
Я не знаю, як у Кейсі це виходить, але навіть у такому буденному для мене вбранні, вона виглядає дуже жіночно і красиво. Думаю, не дарма вона мріє про кар'єру дизайнера.
-Доброго ранку мамо.- привіталась я сідаючи за стіл.
Вона тим часом несла нам чай. 
-Я так рада, що ви знайшли час на сніданок зі мною,- почала мама сідаючи за стіл, - адже ви постійно кудись тікаєте,  через роботу я вас майже не бачу.
-Так, справді.- Тихо промовила Кейсі, опустивши погляд у тарілку.
-А як там Ліам, я з ним давно не розмовляла ?- поцікавилась мама.
-Усе добре.- сказала сестра і подивилась на мене.
- А знаєте, що? Запросіть усіх ваших друзів завтра до нас на вечерю.- запропонувала мама.
-Еммммм, та добре, я запитаю чи вони зможуть.- невпевнено промовила я. 
-От і чудово, а ми з вами у неділю підемо на шоппінг,  можете і Кейт запросити.- невгавала жінка. 
-Добре.
Ми поснідали і пішли до школи.  У мене перший урок Географія, а у Кейсі Алгебра,тому ми попрощались і рушили у різних напрямках.

POV  Кейсі 
Я зайшла в кабінет в хорошому настрої і здається ніщо не могло його спортити,  якби не Нік, який сидів за моєю партою.


 

  Усмішка з мого обличчя вмить щезла. Значить сьогодні посиджу за останньою партою. Туди я і вирушила. Хлопець лише провів мене незадоволеним поглядом. Я сподівалася,що на цьому все й закінчиться, але він встав і пішов в моєму напрямку.  Сів за парту і почав розкладати свої речі, після чого нарешті заговорив:
-Привіт.
Я не відповіла, що викликало в нього усмішку.
-То ви зі своїми друзями тепер і людей рятуєте? -запитав він.
Я знову нічого не відповіла.
-Знаєш, а мені сподобався наш поцілунок,  треба буде якось повторити.-Він єхидно поглянув на мене. 
-Тобі сподобалось получати по морді від мого хлопця?-нарешті заговорила я,- Так можемо повторити.
-Ні, мені подобається те, що він ревнує, і правильно робить.
Я лише гнівно глянула на нього, та його це ясна річ не злякало. 
- А ти ще красивіша,  коли злишся. І доречі говорячи про бійку, чекаємо вас дружно, всією зграєю, в суботу на ще одному поєдинку,  де це буде відбуватися скину в дірект. 
Я помітно почала нервуватися,  серце забилося сильніше,  і на Ніка дивився уже не злий,а розгублений погляд. Наше мовчання перебив дзвінок, до класу зайшов вчитель.

POV СКАЙ 
Після третього уроку ми з друзями зібрались в столовій.
- Слухайте, я тут зустріла Ніка і він сказав, що в суботу буде наступний бій.-сказала Кейсі, нервово мнучи серветку.
-Де це ти його зустріла? - Розлютився Ліам.
-На коридорі, це не важливо, не хвилюйся він нічого мені не зробив просто сказав це і пішов.
- розповіла сестра.
-Ну ми цього очікували, значить у п'ятницю, після уроків на нашому місці. - Сказав Томас.
Мене розлютили його слова,  як швидко він став частиною нас? Та ще й командує тут.
-Доречі, щодо п'ятниці, мама звпрошує вас усіх до нас на вечерю.- згадала сестра.
- Ну добре ще й до вас встигнемо.- сказав Кріс. 
- Томасе, ти теж приходь,  мама буде рада з тобою познайомитися. - Запросила хлопця Кейсі.
- А я так не думаю, мама кликала тільки найближчих друзів.- сказала я перемішуючи  вилкою салат.Ну,  а що я не хочу бачити його у своєму домі і ще й за одним столом.
- Скай!Вона пожартувала, ми будемо тобі раді.- переправила мене Кейсі. 
- Та ні,  якщо Скай не хоче то я не буду йти.- Відповів Томас.
Ойой, які ми добрі.
-Ні Томасе, вона не проти, чи не так?- сказала Кейсі і гнівно глянула на мене.


 

-Звичайно я не проти,  я щось забула скільки всього він зробив для нас. Нехай приходить треба ж йому якось віддячити за все його добро і ласку.- натягнувши нас себе дурну посмішку сказала я і поглянула на реакцію хлопця.


 

Він закотив очі, а потім відвів погляд.


 

- Гаразд,  я уже наївся,  піду повторю домашку,  у мене самостійна.- сказав хлопець і встав з-за столу.
-Так звичайно, удачі тобі і хороших оцінок друже.- Саркастично промовила я.
- І тобі подруго. - Останнє слово він промовив з такою відразою,  що мене аж перекособочило від гніву.
Коли хлопці теж розійшлися і ми залишилися самі, Кейт запитала:
-Та,що з тобою Скай, що він такого зробив?
- Просто, вам ніколи не спадало на думку, чому він нам допомагає? 
- Він ж сказав, що сам не виживе і йому потрібна зграя і...
- Так, так я вже це чула, але мені здається,що річ геть не в цьому. Йому вигідно допомагати нам, але чому?
Мої роздуми перервав дзвінок телефону, але не мого.
-Хтось піднімить трубку?- запитала я уже не в змозі вислуховувати цю мелодію.
- Це не мій.- сказала Кейсі і заглянула під стіл, потім встала і підійшла до лавки де сиділи хлопці, там лежав  телефон.
-Можливо це Томаса?- припустила сестра взявши апарат у руки, він не переставав дзвонити,- невідомий. Підняти?
-Підніми,  може Томас виявив пропажу телефону і попросив когось із хлопців зателефонувати йому?- подумала Кейт. 
Кейсі підняла трубку і замить відвівши телефон від вуха, та закриваючи динамік, сказала:
-Це... Нік.