Розділ 12

Я не вірю... Це не... Мої заплакані очі втупились у двері до будинку, які з гучністю відлетіли в сторону, а потім я побачила.. Кріса, який вибігає з палаючого будинку. По моїй щоці знову покотилась сльоза, але на цей раз, сльоза щастя. Він вижив. Я підбігла до друга і міцно його обійняла, мене уже ніхто не міг стримати.
-Кріс, ти живий.- прошепотіла я.
-Мене не так легко позбутись.- сказав хлопець. 
Я дивуюся з нього, він тільки що ледь не загинув і все одно має час на сарказм. До нас підбігла Кейсі, вона теж удостоїла Кріса міцними обіймами. 
-Ай,полегше. - Застогнав він.
-Вибачте, нам потрібно оглянути потерпілого.- Повідомив лікар і відвів Кріса до машини швидкої допомоги, ми рушили за ними.
-Вам дуже пощастило, шкіра не обгоріла, лише кілька подряпин та рана на плечі.-сповістив нам радісну новину лікар.
-Слава Богу.
-Кріс,синочок що сталося? Ти в порядку?- До нас прибігла схвильована мама Кріса і моя мама.
-Усе добре мамо, тільки трохи диму надихався і отримав кілька царапин, зате живий.
Місіс Прант голосно заплакала, міцніше притискаючи сина до себе. 
-Добре,що все обійшлося, Скарлет, бери Кріса і йдьмо до нас, пожевете поки не знайдете новий дім з нами.- Запропонувала наша мама.
-Ні Ванессо, ми не хочемо обтяжувати вас, поїдемо у готель чи до родичів, щось придумаємо. -Запротестувала місіс Прант.
-Я навіть не хочу цього чути, коли це ви нас обтяжували?-Стоїть на своєму мама.
Кріс дав свідчення поліцейському і ми поїхали додому. Місіс Прант та містер Брендон Прант розмістяться у гостьовій кімнаті, а Кріс на розкладужці з нами.
-Розкажи, як це сталося,що там відбувалось? -Поцікавилась Кейсі.
-Я почув запах диму,-почав розповідь Кріс,- спустився, а весь перший поверх уже у вогні. Чесно кажучи, було дуже страшно, я майже немав чим дихати, навіть не знаю,як мені вдалося вибити ті двері... 
-Ми так хвилювались за тебе, ти собі не уявляєш. - сказала я.
Ми не стали глибше занурюватись у ті події, щоб не сипати сіль на рану,тому перевели тему. Ще трохи поговоривши ми заснули.

***
-Кріс, прокидайся, ми запізнюємось,- Кричу я, намагаючись розбудити друга, та він на мене не реагує,- якщо ти зараз же не встанеш то є вилляю увесь графін з водою,- Я вказала на тумбочку біля ліжка,-прямо на твою дурну голову.- погрожую я. -Уже встаю, чого ти кричиш з самого ранку,- нарешті мої слова, тобто ричання були почуті і хлопець встав з ліжка, печально подивившись на тепленьку ковдрочку,-ненавиджу прокидатись з ранку.- Застогнав він.


 

- Скай, попрасуй, будь ласка, моє плаття, я не встигаю, а ти принаймні уже одіта. - Прокричала Кейсі з ванної.
-Добре.- промовила я,взяла плаття, яке сестра завчасно приготувала і розпочала глажку. 
-Кейсі, вилазь з ванної, скільки можна там сидіти.- Кріс ламається в двері до вбиральні. 
-Одну хвилину, можеш потерпіти?
-Я би міг потерпіти, як би то була одна хвилинка, а ти вступишся звідти щонайменше за 20. 
- Дуже смішно, якби ти був дівчиною, то так не говорив би.
-Як добре,що я не дівчина.-прокричав на останок Кріс і почав ритися у речах.
А я тим часом попрасувала плаття Кейсі і уже збиралася спускатися до сніданку, як почула злий крик Кріса.
-Чорт!- він зачепив ще гарячий утюг і той упав йому прямо на ногу.
Я думала,що він почне кричати від болі, проте Кріс спокійно підняв утюг і пішов дальше.
-Тобі не боляче?- поцікавилась я.
-А має?- здивувався хлопець і на мить відірвався від своїх справ.
-Ну взагалі то, щойно на твою голу ногу упав розжарений утюг і ти прицьому ще й підняв його за нагріту сторону, тож, так, нормальна людина мала б заповнити усю кімнату криками від пекучого болю.
-Ну, значить я не нормальна людина.- зробив висновок Кріс заходячи у ванну, яку щойно звільнила сестра.
Я зійшла на кухню, моя мама і місіс Прант готували нам сніданок. 
-Мам сьогодні не вдасться поснідати разом, ми дуже сильно запізнюємось.
-Ну тоді хоча б, візьми це.- мама простягнула мені пакунок зі свіжою випічкою.
- Дякую.
За декілька хвилин спустились і мої друзі.
-Кріс, можеш узяти машину, щоб швидше дістатись до школи.- сказав тато Кріса.
-Дякую, ти найкращий.- Хлопець узяв ключі і ми побігли до машини. 
У школі Ліам розпитував Кріса про події того вечора, а я подзвонила Кейт , щоб розказати і їй про те,що сталося. Дівчина була шокована, її це дуже засмутило і налякало, тому вона сказала,що пострається відпроситись у батьків і сьогодні ж повернутись сюди. Таке занепокоєння подруги мене не здивувало, адже мені уже давно здається, що вона не рівно дихає до нього, але я вважаю, що Кріс їй не підходить, він заводить стосунки тільки на одну ніч, не хочу, щоб їй було потім боляче, це не означає, що він погана людина, Кріс хороший друг, просто він перестав довіряти людям після того, як його зрадила дівчина.
За весь шкільний день я ніразу не посварилась з Томасом, вражає, сама від себе такого не очікувала. Я думала, що і дня не може пройти, щоб ми не сказали один одному щось погане, видимо сьогодні виняток.
Коли ми прийшли додому, ні моїх, ні Крісових батьків не було вдома, пізніше вони сповістили нас телефонним дзвінком, що святкують день народження друга, тож будуть пізно.
Ми сиділи у кімнаті, втупившись у екрани телефонів, аж поки мені не подзвонила Кейт, у неї був тривожний і наляканий голос, дівчина сказала,що зараз прийде до нас і щоб я зателефонувала Ліаму та Томасу і запросила їх теж. Мені звичайно не дуже хотілося запрошувати Томаса до себе, але, що поробиш, я не можу відмовити Кейт, тимпаче по її голосу було чути,що це справді важливо.
Хлопці прийшли швидше за Кейт, вона приєдналась до нас десь через 10 хвилин.
-Привіт.- ми з сестрою обняли подругу.
-Привіт, я маю вам дещо показати.- промовила Кейт і відкотила рукав куртки та зняла бинт, оголюючи руку, на якій кровоточила свіжа рана від укусу.
- Кейт, о Боже мій, як це сталось?- запитала сестра, міцно пригортаючи до себе налякану подругу.
Кріс та Ліам мовчки втупились в підлогу, ніби там могли знайти відповіді на запитання, а Томас дивився на Кейт очікуючи пояснень дівчини.
- Я уже під'їжджала до міста, дорога пролягала повз ліс,-почала розповідь Кейт, нервово мнучи пальці на руках, - машина різко зупинилася, щось пробило колесо, водій сказав , що не далеко є заправка і пішов привести допомогу, так, як мережі не було ми не могли подзвонити,щоб нас забрали. Я стояла біля машини і чекала на водія, потім почула, якийсь шум і через декілька секунд на мене накинулась вовк, я дуже сильно налякалась, але старалась не показувати цього коли нам знайшли машину,щоб дістатися до міста, а приїхавши я зразу подзвонила до тебе. - Кейсі глянула на мене заплаканими очима, закінчивши свою розповідь.