Розділ 10

Крамниця досить невеличка, всередині стійка за якою стоїть продавець, а довкола стелажі.
-Привіт,- Томас розпочав розмову.
-Томас?- здивувався хлопець,- ти так давно не появлявся,  я вже почав хвилюватися.
- Були деякі проблеми, але тепер я тут,  тож будемо бачитись частіше,  а взагалі ми тут по справі.- Відповів Томас.
-А я уже подумав,  що ти скучив за мною...чим можу бути корисний.- на секунду засмутився продавець, та згодом на його обличчі знову засіяла усмішка.
-Нам потрібна зброя, багато зброї.- Томас обернувся і вказав на нас.
-Добре, для тебе,що завгодно, вибирайте.
Усі почали оглядати магазин і різні засоби самооборони.
Кейт припали до серця два маленькі кинджали, Кріс обрав травматичний пістолет, Ліам не брав нічого, адже у нього є супер сила, проте Томас все-таки прихопив ,  якийсь пістолет. Мою увагу привернув лук, він був чорно- срібний, з ледь помітним написом "Ти сильніша ніж ти думаєш".


 

Я взяла його в руки і почала оглядати. 
- Чудовий вибір- підійшов до мене друг Томаса, я досі не знала його імені. 
-Дякую... 
- Джордж.
Я не була впевнена,  чи хочу взяти саме цю зброю, хоча...  Джордж простягнув мені футляр зі стрілами,  взявши його, я повільно  витягнула одну стрілу з металевим накінечником,  на якому  вигравірувано слово "Сила", я дістала іншу,  на ній був напис "Віра", досить мотивуюча зброя. Що ж, мабуть я все-таки зупиню свій вибір на цьому, чимось мене зачепив цей лук. 
-Ну,що всі визначилися, що хочуть узяти? -Поцікавився Джордж.
-Ні, я не визначилася,- Відповіла Кейсі,- Усе якесь таке зловісне і убивче,  я не збираюся ставати вбивцею, мені потрібне, щось таке не сильно вбивче,  виключно для самозахисту. -  Дуже "внятно" пояснила сестра. 
- Я думаю, що маю те,що тобі потрібно.- Джордж дістав з-за прилавка маленький  електрошокер. 
-Дуже смішно,- Промовила Кейсі простягаючи руку щоб забрати свій не вбивчий засіб самооборони.
Ми подякували, а Томас сказав,що потім розрахується з другом. Не знаю, чим він збирався розраховуватись,адже явно не мав на увазі гроші, але Джордж підморгнув йому. Мда... Моя уява розгулялась на славу. 
Нам довелося викликати таксі, щоб не привертати до себе увагу, ми направлялись назад до будиночку,  по словам Томаса у нас ще є справи. 
- Отже, зараз я буду вчити Ліама,  як контролювати силу, а ви можете потринуватись користуватись цією зброєю. Доречі Кейсі, крім того,що ти знаходиш мертвих, ти ще можеш використовувати свій голос,  як зброю, але зараз я тебе не можу навчити це робити, тут немає звукоізоляції.- розказав Томас.
- А на кому я маю випробовувати свої кинджали? - Поцікавилась Кейт. 
- Думаю, Скай чудово підійде.- Відповів Томас з усмішкою на обличчі. Так і хотілось розмазати його красиве личенько об землю.
- Кейсі, здається я знаю на кому можна провірити твій електрошокер.- звернулась я до сестри, дивлячись в карі оченята, які випромінювали невдоволення. 
Ми не стали далі сперечатись, це зараз не так важливо,  тому Ліам і Томас зайшли до будинку, а я залишилась надворі, Кейсі погодилась допомогти мені оволодіти новою,  незнайомою для мене поки що річчю. Я взяла у руки лук та стрілу, натянула тятиву, цілячись у дерево, яке знаходилось десь 10 метрів від мене, та перший постріл вийшов хибний, стріла полетіла у іншому напрямку. Я спробувала ще раз,  та знову схибила,  як і втретє. Позбиравши стріли, я повернулась до Кейсі і продовжила тренуватися, Кейт тим часом оглядала свою зброю і спостерігала за мною, Хлопці не висовувались з будиночка.
І знову промах,  і який це вже раз, сотий? Пройшло уже більше години, а я ще досі не зрушила з місця свої навики стрільби, ну якщо не брати до уваги стрільбу по землі і стороннім предметам,  це в мене виходило найкраще.
-Ну ж бо зберись,  уяви, що це дерево, твій найбільший ворог, давай, я вірю в тебе,- підтримувала мене сестра. На цей раз стріла була трохи ближчою до цілі.
Я зробила глибокий вдох і видих, натягнула тятиву... Ось стріла уже мчить вперед , розтинаючи повітря і..  Врізається прямо в дерево. 
-Ого, ти попала, молодець. - Обізвалась Кейт,  яка весь час стояла мовчки.
-Сама в шоці. - відповіла я ледь стримуючу щасливу усмішку. Наступні мої постріли увінчались успіхом. Мої крики радості перервав Ліам, який разом з хлопцями повернувся до нас:
- Ви не повірите, - сказав Ліам і переключив нашу увагу на свої руки,  на яких через мить прорізались кігті,- це так круто.
- Справді, молодець,  я теж дечого навчилась.- промовила я і випустила стрілу,яка поцілила в дерево,  декілька сантиметрів від голови Томаса, я лиш задоволено посміхнулась,  а Томас судячи з виразу його обличчя був не дуже задоволений моєю витівкою. 
-Вражає,- все,що зміг промовити хлопець,  витягаючи стрілу і подаючи її мені,- думаю на сьогодні досить,  уже пізно, завтра до школи.
-Так справді.- погодився Кріс і ми всі розійшлись по домах.