Частина 22

- Привіт., - не впевнено проговорила я, коли нас наступного ранку вирішила відвідати Юлю.
Артур її влаштував в одній зі своїх розкішних квартир. Й навіть організував гувернантку, яка виконувала всі Юлині забаганки. Бідолашна жінка, адже я застала як вона масажувала ноги дуже розповнілій Юлі.
- Ви вільні., - зверхньо проговорила Юля, яка була завернута в банний халат. Він ледве на ній сходився. : - Анюта! Я така щаслива, що ти прийшла!, - перебільшено щасливим тоном заспівала Юля й простягнула до мене руки, що б обійняти.
Зібравши сили в кулак я підійшла й обійняла сестру.
- Я бачу, що ти вже встигла обжитися., - проговорила махнувши головою в сторону гувернантки.
- Ти не уявляєш, як це бути вагітною. Коли обтікає все тіло. Ти поглянь на мене. Я подібна на корову!, - застогнала Юля.
Щиро кажучи, її ниття не викликало у мене співчуття. Ще не так давно я була на місці цієї гувернантки, й якби не план Артура з аферою у вигляді весілля, це я могла б масажувати ноги комусь.
- Все ж таки, краще буде, якщо я запишу тебе до масажиста. Гадаю в домі вистачає роботи й без масажу.
Я напевно сказала це надто різко, тому що Юля швидко змінила на обличчі. Усмішка, якою вона мене зустріла, змінилася гримасою.
- Я не хотіла завдавати тобі клопоту. , - відповіла Юля підіймаюся на ноги. : - Просто у мене все набрякло. Все болить.
Вона напевно чекала якоїсь моєї реакції, але я мовчала й терпляче дивилася на неї.
- Що?!
- Це ти у мене питаєш? Кому й скільки заборгував Богдан?
Юля закотила очі.
- Блін, яка різниця? Твій Артур вже сказав, що все порішає., - байдуже відказала Юля й потягнулася до телефону.
- Артур?, - здивовано перепитала, не повіривши в те, що тільки що почула.
- Ага. Це ти краще розкажи, як ти його відхопила. Не ображайся, але ти явно не його поля ягода. Я як почула, що він твій наречений, то ледь канапкою не поперхнулася. Може в нього проблеми із зором?
- А може це у тебе проблеми із зором, якщо ти про мене такої думки? , - відказала я не стримуючи себе. : - Мені потрібно йти.
- Ти що образилася?
- Звичайно що ні. Я обожнюю коли мене принижують., - відповіла із сарказмом: - Бувай.
- Анют, пробач. Це все ті дурнуваті гормони. Й, щиро кажучи, я тобі трішки заздрю. У тебе шикарний наречений, квартири, гувернантки. А я подібна на слона. Все моє життя пішло шкереберть.
- Не потрібно розпускати нюні. Все налагодиться., - проговорила я вже м’якшим тоном й взяла Юлю за руку.
- Мені дуже шкода що все так вийшло. Скажи правду, ти мені пробачила? Повір, доля мене вже покарала., - стискаючи мою долоню Юля поглянула мені просто у вічі. На очах у неї виступали сльози.
- Не буду обманювати, мені досі не просто біля тебе знаходитися. Блін, як ти могла так зі мною вчинити?! Ми ніколи не були кращими подругами, однак переспати із моїм нареченим це навіть для тебе занадто! За що? Що я тобі такого зробила?
На останньому реченні із моїх очей полилися сльози.
Сама згадка про Богдана для мене була не приємна. Однак Юля ж моя сестра. Ми з нею часто сварилися, але вона для мене була найближчою людиною.
- Пробач. , - тихо вимовила Юля.: - Ти для мене найрідніша людина. Буде краще якщо я поїду додому. Тим більше, що Артур вже владнав все з кредиторами. Не хочу тобі нагадувати своєю присутністю про того паскуду.
- Ти нікуди не поїдеш. Тобі народжувати з дня на день, тому залишишся тут. Тим більше ми з Артуром через кілька днів покинемо місто.
- Весільна церемонія на островах. Я читала про це в інтернеті. , - мрійливо заговорила Юля.
У мене завібрував телефон й на екрані з’явилася смс від водія, що час їхати приміряти весільну сукню.
- Маю бігти. Бережи себе., - відказала коротко й поспішила залишити квартиру.