Частина 17

Лежачи на ліжку я перекручувала в голові момент, коли Артур мене поцілував.
Найгірше те, що я із задоволенням відповіла на поцілунок.
Мене ще ніхто в житті так не цілував. У нього явно був великий досвід в цих справах.
- Не здумай закохатися! Це все гра. Для нього гра., - присівши на ліжку я підійшла до дзеркала й пильно дивлячись собі у вічі чітко проговорила: - Пів року. Пів року й він знати тебе не захоче. Тому включи голову й перестань поводити себе як дурепа. Ти мене зрозуміла? Чи ти хочеш знову відчути, як це, коли твої почуття розтоптують? 
Говорити це одне, однак я ніяк не могла перестати згадувати, як його руки ніжно обійняли мій стан. Як він в кінці, після пристрасного поцілунку, ще раз легенько чмокнув мене в губи. Як мені комфортно було в його обіймах.
Зрозумівши, що не засну, я перевдягнулася в буденний одяг й спустилася, що б зробити собі кави.
- Я не хочу цього всього слухати. Ти мариш., - почувся вже знайомий для мене голос Ілони.
Як виявилося пізніше вчора ввечері, то на Юрі висіла, згідно з її твердженням, топ Українського Інстаграму – Ілона Малікова.
- Ти думаєш я сліпий? Якого хріна ти загравала до нього?, - відказав Юра, ледве стримуючись що б не перейти на крик.
Зрозумівши, що випадково стала свідком сварки пари я хотіла максимально швидко втекти з кухні й вже розвернувшись й готова була непомічено піти, коли кавова машина зрадницьки подала сигнал, що кава готова.
Голоси притихли відразу ж.
- Дідько. - прикусивши губу я спробувала розіграти сцену, що тільки що підійшла й нічого не чула.
Коли гримнули вхідні двері, я навіть не обернулася що б глянути хто йде. Сподіваючись що молоді люди пройдуть мимо й не звернуть на мою скромну персону жодної уваги.
- Еспресо? – почувся роздратований голос Юрія зовсім близько біля мене.
- Лате. , - коротко відказала. Хотіла провалитися крізь землю в ту мить.
- Хірня, це ваше лате., - й хлопець дістав із холодильника ром.: - Будеш? А то пити самому це вже клініка.
- Ні, дякую. Я краще піду до себе., - взявши каву хотіла швиденько втекти в кімнату.
- Чула що вона казала? , - осушивши одним махом стакан, Юра відразу підлив собі ще.
- Я тільки прийшла. Нічого не чула. , - збрехала й зробила крок в сторону сходів.
- Ага. Я так тобі й повірив., - Юра одним махом спустошив ще один стакан: - Чим я гірше Артура? Якого дідька всі на нього так липнуть? Дурня з мене робить, що я сам собі накрутив. Ти ж теж це бачила? Як вона загравала з ним. Лише після того, як ти прийшла, Ілона трішки вгамувалася.

Ілона увесь вечір надто багато уваги привертала до Артура, однак із Юрою я цього обговорювати не хотіла.
- Це не моя справа. Я не хочу лізти в ваші стосунки. Краще ви самі.
- Знаєш, я думав, що ти не така. Після першої нашої зустрічі в моїй голові пролетіла думка: « Ну нарешті! Існують ж жінки, які можуть встояти перед ним.» Переоцінив тебе. , - спустошивши черговий стакан Юра помахав мені на прощання.
- Що ти таке говориш?, - його слова сильно мене вкололи.: - Як ти можеш так говорити про свого друга? Й про мене?
- Артур пацан що треба. Й він це знає. Чоловіча дружба для нього важливіша за всіх дівах. А що про тебе говорити? Твої цуценячі очі говорили самі за себе. Втюрилася., - ледве тримаючись на ногах, Юра підійшов до мене й стукаючи пальцем мені по носі промимрив : - Хороша ти дівчина. Однак подумай, якби не контракт з японцем, хіба він би звернув на тебе увагу коли є такі як Ілона? Дурепа. Пів року й він не згадає про тебе. Май хоча б краплину гордості.
Я відчула що мене облили помиями.
- «Яке їхало, таке й здибало». Це про тебе й Ілону. , - розвернувшись я попрямувала в кімнату ледве тримаючи себе в руках, що б не облити його гарячим лате.
- Ох, як ми заговорили. Образилася? Даремно. Тільки дурні на правду ображаються.
Здавалося що Юра заснув прямо на сходах, однак мені було абсолютно байдуже.
Я влетіла у свою кімнату з твердою думкою, що надалі контролюватиму себе й свої почуття набагато краще.