Частина 16

Перед початком святкування дня народження, що б змити із себе пил й запах коней я занурилася в пінну ванну.
Наливши у прозору воду всього по трошки з кольорових пляшечок, що стояли поруч, я із захватом пірнула в піну.
Запах троянд, фіалки й інших не знайомих квітів заполонив всю кімнату.
- Ля-ля-ля!!!! Ля! Ля! – бавлячись піною, я здмухувала її з однієї долоні на іншу.
Тук! Тук! Тук!
Стукіт у двері ванної кімнати був настільки не сподіваний, що я посковзнулася й пірнула з головою в запашну воду.
- Агов? Що за шум? Ти жива?
- Артур?! Якого милого ти стукаєш мені у ванну? Що за звичка вриватися в мою кімнату?, - закашлюючись від води, яку я випадково набрала в носа, я почала гарячково обтирати обличчя від піни.
- Все гаразд?, - голос чоловіка здавався стурбованим.
- Наковталася мильної води. А в решті все супер. Зачекай, я вийду за кілька хвилин.
Мені дуже не хотілося покидати свій оазис раю, однак буз особливого ентузіазму я натягнула банний халат, завернула голову в рушник й рушила до фальшивого нареченого.
Помітивши мене чоловік з усіх сил силкувався не засміятися.
- Це ти в такому вигляді плануєш йти? Екстравагантно.
- П’єр підготував для вечірки супер наряд. Можеш не турбуватися.
Артур підвівся зі свого місця, підійшов й простягнув мені квадратний футляр:
- Мені буде приємно, якщо ти їх одягнеш. Звісно, якщо вони в твоєму смаку., - з ледь відчутним хвилюванням проговорив фальшивий наречений.
Без особливого бажання я відкрила футляр. Дві чарівні сережки із зеленими нефритовими камінчиками виблискували під світлом лампи.
- Артур, - вимовила ці слова із захватом: - Вони чарівні.
Чоловік взявши себе в руки хотів зробити байдужий вигляд, однак не стримався й промовив:
- Можна я їх одягну на тебе?
Засоромившись я нічого не відказала, а відразу підняла мокре волосся й повернула голову до чоловіка так, що б йому було зручно їх надягнути.
Дотик його пальців зупинявся на моїй шкірі трішки довше, ніж потрібно було, що б одягнути сережки.
- Фантастично пахнеш., - прошепотів Артур мені біля вуха.
Засоромившись я відійшла на пів кроку від чоловіка:
- Дякую. Дякую за подарунок., - опускаючи очі проговорила собі під носа.
Чоловік кілька секунд зачаровано дивився, як мені здалося на сережки, після чого промовив:
- Зустрінемося за пів години внизу.
Поглядом знайшовши годинник я зрозуміла, що вечірка вже мала з хвилини на хвилину початися.
Я так захопилася купанням, що втратила відчуття часу.
Кивнувши в знак згоди я поспішила у ванну, що б висушити волосся й нанести макіяж.
Коли повернулася, то Артура вже не було.
Зробивши все, як того наказував мені П’єр я задоволено подивилася в дзеркало.
Одну річ я правда зробила по своєму, забрала волосся так, що б видно було сережки.
Сукня міді зеленого кольору була водночас сувора внаслідок довжини й грайлива внаслідок того, що одне плече залишалося повністю оголеним.
Взувши туфлі на височенних підборах, добре що ріст Артура дозволяв мені це, я поцокала на шум музики.
Вранці нікого не було, крім Юри й нас з Артуром, а тепер люди в вечірніх нарядах заполонили весь зал.
- Шампанського?, - офіціант помітивши мої порожні руки поспішив із пропозицією.
- Ні, дякую. Я шукаю Артура Валієва.
Прослідкувавши вказівкам я знайшла найбільшу компанію.
Жінки, які за кількістю в троє перевищували чоловіків, голосно сміялися.
- Монако, така нудота цього року., - дівчина, якій ледве доходило до двадцяти була в центрі уваги. Одягнена в джинси й коротенький топ, що переливався різними кольорами й ледве вміщував все її багатство, вона повисла на руці Юри й розповідала про те, що не мала відбою від чоловічої уваги на берегах Лазурного моря.
- І в чому ж нудьга?, - заграва до неї Юра.
- Не мій тип., - кокетливо перебираючи в руках золотий ланцюжок, що стягував її топ, промовила хижо дивлячись в сторону Артура, який в той час розмовляв з незнайомим для мене чоловіком й здавалося, що вони не помічають натовпу навколо.
- Оу, твій тип заручений., - впізнала я голос жінки, яка застукала нас з Артуром сьогодні й перервала мить усамітнення: - Подруго, обламайся - Жінки почали голосно улюлюкати й скиглити: - Не треба засмучуватися. Я бачила її в живу. Скажу правду, фото шоп творить чудеса.
Прокотився злорадний сміх.
Артур почувши ці слова обернувся в сторону незнайомки й здавалося, що він так міцно стиснув зуби, що підуть тріщини по його ідеальній посмішці.
Жінка, яка нарешті досягла бажаного й привернула його увагу, із викликом підняла підборіддя.
Вона з трусів готова була виплигнути, що б хоча б таким способом привернути його увагу.
- Стерво., - пробурмотіла я, однак ніхто не звернув на мене ніякої уваги.
Зрозумівши, що ці жінки навряд після «будь ласка» й «перепрошую» дозволять мені пройти до мого нареченого, я із усією силою розштовхала їх ліктями й не соромилася наступати на їх Jimmy Choo й Manolo Blahnik.
- Я так й знала, що потрібно йти на шум жіночих вздохів, - взявши всю свою силу волі в кулак й демонстративно повернувшись спиною в сторону жінки, яка хотіла мене принизити я поцілувала Артура у вуста.
Я хотіла, що б це був легенький поцілунок привітання, що б ці сороки порозліталися, однак Артур поклавши свою долоню мене на талію перетворив мою маленьку невинну витівку, на довгий й пристрасний поцілунок наречених.
Коли я нарешті змогла дихати, то мені вже було абсолютно байдуже на всіх жінок, що заглядали в рота моєму нареченому.
- Я хотів йти тебе шукати. , - не відпускаючи мою талію проговорив Артур: - Познайомся, Григорій. Старший брат Юрія.
- Щасливий нарешті зустріти в живу жінку, що змогла переконати цього закоренілого холостяка, що справжнє кохання це не вигадка.
До кінця вечора наша компанія складалася з Юри з його наполовину оголеною хижачкою, що пускала бісики моєму нареченому. Григорія і його дружини Ірини. Жінка працювала актрисою в театрі. Дуже приємна пара. Й нас з Артуром.
Ми зайняли свої місця за головним столом й насолоджувалися грою гурта.
Якщо не рахувати хтивих поглядів подруги Юри, то в решті вечір пройшов на висоті.
Й в піднесеному настрої, вже коли почало світати, ми всі відправилися по своїх кімнатах.