Частина 5

Я вже збиралася лягати спати, коли мати залетіла в мою кімнату із шаленими очима.

- Швидко одягайся й на кухню! - несподівано прокричала вона.

- Навіщо?

Даремно я поставила це питання, тому що вона не лінувалася повернутися, міцно взяти мене за лікоть та із шаленою силою потягнути за собою.

На моє при велике здивування на кухні за великим обіднім столом сиділи: вітчим, батьки Богдана, Богдан та Юля.

- Що сталося? - запитала, після того, як вирвала свою руку. : - Коли тебе виписали?

Ігноруючи мої запитання, мати взяла слово:

- Раз всі вже зібралися, то перейдімо до головного. Ань, присядь, та постарайся без істерики. Життя дуже складна та не передбачувана річ. Буває всяке. Сталося так, що наша Юлінька вагітна від Богдана. Тому, як ти вже зрозуміла, вашого весілля не буде. Завтра Юля та Богдан..

- Що ти тільки що сказала? - перебила її на пів слові.

Мати грізно глянула на мене, однак мені зараз було байдуже. 

- Що за нісенітницю ти верзеш? 

Мої, тепер вже не мої, а Юлені майбутні свекор та свекруха опустили очі. Богдан сидів відсторонено, ніби його все це не стосується. Юля дивилася не на мене, а крізь мене.

- Ань... - почала була мама, однак я знову не дала їй говорити.

- Бодь, що ти мовчиш?! Що це все означає?! 

Богдан прокашлявся, після чого говорив так, ніби я для нього чужа людина.

- Так сталося. Коли ми з пацанами святкували мальчішнік, то зустріли компанію твоєї сестри. Запросили їх до нас. А там все й закрутилося. Понапивалися..

- Що за нісенітниця?! Понапивалися, а х** стояв?! - несподівано для самої себе прокричала я.

Цих слів від мене ніхто не очікував. Богданові батьки подивилися на мене не вірячи своїм вухав, навіть моя мати не знала, як реагувати.

- Ти хочеш правду? - раптом Богдан піднявся на ноги: - Ми бухали, а пацани весь час мене підколювали, як це я міг вибрати тебе, коли в тебе така крута сестра. А Юлька твоя, між іншим, далеко не янгол. Танцювала та крутила дупою біля мене весь вечір. Тоді я не втримався й тр**нув її в туалеті клуба! 

- Анют, мене тоді так напоїли, що я майже нічого не пам'ятала. Я лише на наступний день, коли він написав зрозуміла, що це був він. - зі сльозами на очах проговорила Юля. : - Я йому казала, що б видалив мій номер! А через місяць бац.... сюрприз! Цей ідіот виявляється не знає, що таке прєзік! 

- Карочє, завтра я одружуюсь з Юлею. Пробач. Буває. - буденним тоном проговорив Бодя.

- Ось так все просто? - не вірячи своїм вухам перепитала я.

- Ну в нас із тобою й так би нічого не вийшло. Подумай сама. Ми надто різні.

- І коли це ми стали надто різними? Тоді коли ти тра**нув мою сестру?

- Аня! Слідкуй за словами! - прогримів материн голос, однак мене вже було не зупинити.

Я взяла перше що мені попалося під руку й жбурнула в Богдана з усією силою. Йому вдалося ухилитися від удару, однак в ту мить, в нього ніби злий дух вселився. Чоловік попрямував на мене й замахнувся, що б вдарити. Дивовижно, адже жінка набагато слабша за чоловіка. Однак коли у нас зносить кришу, то наші дикі й не передбачувані удари й подряпування, виводять будь-якого супротивника чоловічого роду з ладу за секунду. А особливо, коли такий вулкан зривається в, на перший погляд, безневинній й меланхолічній дівчині як я. 

Я отямилася лише тоді, коли вітчим та Юля мене з усією силою відтягнути від Богдана. Бодю тримав його батько. 

У нього було розбите око й подряпані руки. Мене він теж по всій видимості встиг разок пристукнути.

- Пішов ти! Провалюй! Вали звідси!

- Це ти звідси звалиш, тому що я тепер житиму тут.

Ці слова були для мене ще одним шоком. 

Куди мені йти?