Надломлена, але все ще я

Частина 4

- Звичайно вона так думає. – ніжно проговорила мама: - ПРАВДА ж? – вже крізь зуби вона звернулася до мене.

- Якщо ти його кохаєш…. – не встигши договорити своє речення, мама із силою мене виштовхала в коридор.

- Замовкни. Розумнічає вона тут. Забирайся.

Й перед моїм носом із грюкотом закрили двері.

- Вагітна? Вона сказала від кого? – проговорив Богдан, коли я не знаючи що мені робити, зателефонувала до нього.

- Я не знаю. Мене випхали до того, як Юля хоча б щось сказала. Вона хотіла себе отруїти, уявляєш? А якби мати не встигла б її знайти? Страшно подумати.

На іншому проводі зависла тиша.

- Бодь!? Алло!

- Так, я чую. То Юля зараз в стаціонарі лежить?

- До завтрашнього ранку.

- Кіцюнь, мені треба бігти. Я тобі ввечері зателефоную. Бувай.

- Папа. Кохаю тебе.

Мартін Ідон

Подобається

#9236 в Любовні романи
#3572 в Сучасний любовний роман
#2198 в Короткий любовний роман

У тексті є: небезпечний чоловік, зневіра в коханні, начальник і підлегла

Відредаговано: 24.06.2022

Додати до бібліотеки

Поскаржитись