Глава 2

Аля: 
- Люба моя! - щойно я вийшла з авто, мені на зустріч бігла моя верескунка, ледь не збивши мене з ніг. 
- Божевільна) - сміюсь, приймаючи її теплі і надто міцні обійми. - Легше, прошу..
- Ох, мила, вибач, я зовсім забула..- винувато, із жалем мовила подруга, а карі оченята наповнились сльозами від болі. 
- Аню, мені від цього тільки гірше. Не плач! - важко видихаю, бо насправді ці рани так легко не лікуються, особливо на серці. 
- Вибач..ти...я..ох..- знову заплакала та, ніжно цілуючи мене у щоку - Тепер я поруч. Завжди. 
- Знаю. І дякую) - пускаю останню сльозу на сьогодні та відновивши дихання, додаю:- Ну що, покажеш мені сукню, наречена? 
Подруга тільки ширше усміхнулась, кивнула головою та впевнено вела мене у бік багатоповерхівки. 
- Ти і переїхати встигла? - питаю, усвідомлюючи, що це зовсім не та вулиця, на якій вона мешкала раніше. 
- Це наша з Євгеном нова квартира. Точніше його, але...
- Я зрозуміла) - зупиняю потік її думок, бо бачу, що вона і сама ще до всього звикає. 
- Тобі сподобається. - підморгнула та, заходячи першою - А від своєї сукні, взагалі знепритомнієш. 
- Моєї сукні? - щиро дивуюсь. Ця дівчина не знає куди ще подіти гроші, чи що? 
- Не дивись на мене так! - одразу ж застерегла вона - У дружки та дружби одяг має бути в однакових кольорах. 
Ох, типова Аня... Напевно світ би перевернувся, якби вона не дотримувалась всіх тих трендів. 
- Сподіваюсь, дружба не..
- Ні люба, ні. Видихай. - вмить заспокоїла подруга і я справді на секунду видихнула - Це найкращий друг Жені. 
Найкращий друг? Та хоч брат. Головне, що не він. 
- Дякую..- усміхаюсь, міцно її обіймаючи. 
- Доречі, твій наречений..
Дзвінок у двері раптово мене перебив, не давши й спитати. 
- Йду! - гукнула моя опонентка, та багатозначно глянувши на мене, побігла відчиняти двері. Я зробила глибокий вдих і видих, бо й справді хвилювалась. Її супутник добре знає хто я. І мені не відомо, яка я в його очах. І чи повірив він одному із своїх друзів? 
- Привіт! - привітався він першим, навіть підійшовши, щоб потиснути руку - Радий, що ми ближче познайомимось. 
До цього ми бачились тільки в онлайні, під час відео-розмов із його нареченою, та й то всього на кілька секунд. 
- Навзаєм) - видавлюю із себе усмішку. 
- Ти ж уявляєш, як ощасливила Аню? - спитав чи ствердив той, мило обійнявши дівчину - Вона стрибала по цілій квартирі, коли ти їй подзвонила. 
Я й не сумнівалась. 
- Я не могла не приїхати. - кажу правду, бо й справді не могла цього не зробити. Вже надто люблю її. - І тобі теж дякую за запрошення! 
- Я радий не менше за Аню, повір. - наче щиро мовив чоловік - Ваш зв'язок неймовірний) 
Він має рацію. Неймовірний. 
- Справді) - моя усмішка стає більш впевнена, і напруга по трохи спадає. Можливо я дарма так хвилювалась? 
- І ще дещо..- м'якшим тоном додав - Мені шкода, що тобі доведеться бути в присутності..
- Жень! - буркнула подруга, смикнувши його за рукав. 
Він знає? Авжеж , Аня.. Але стоп. Невже він вірить? Мені? Не своєму другові? 
- Ти віриш моїй історії, не його? - уточнюю, поки серце синдромно б'ється від найменших спогадів. 
- Хороша заувага! - легко усміхнувся той - Але я довіряю свій майбутній дружині більше ніж самому собі, а отже і тобі. 
Від здивування я заціпеніла. Він справді достойний моєї подруги. Ніхто крім нього. 
- Неочікувано..- тихо зізнаюсь. 
- Не буду ятрити душу, але це жахливо. - більш серйозно мовив Євген - Ти дуже сильна Алю. 
- Дякую..- опускаю погляд, намагаючись заспокоїти внутрішнє хвилювання. Я ще й досі вчусь контролювати емоції, бо навіть при найменшій згадці, починаю вся тремтіти. 
- Коханий, гадаю тобі вже час. - мертву тишу порушила Аня - Тобі не можна мене бачити перед весіллям! 
- Он як? - задоволено усміхнувся той - Як скажете моя пані) 
- Дурко! - та весело закотила очі - Йди вже! Нам слід підготуватись. 
- До завтра, люблю тебе) - перед виходом швидко поцілував її у щоку, а потім глянувши на мене, додав:- Скоро побачимось, майбутня родичко) 
Оце він загнув. Але оскільки я їй за сестру, то нехай. Мені подобається. 
- Бувай! - прощаюсь і вже остаточно спокійно видихаю. Чоловіча присутність виснажує. 
- Вибач Алю..Він не мав..
- Все гаразд! - перебиваю - Він ж не образив мене. Насправді я здивована. 
- Можливо я й не мала права розповідати йому - винувато промовила дівчина - Але він мав знати правду, поки його так званий друг, нав'язував свою історію. 
- І багато людей знають його історію? - питаю, з помітною тривогою.
- Хіба що без подробиць. - вона закотила очі - Він розповідає те, що вигідно йому, мовляв, ти його зрадила і тому скасували весілля. 
Зрадила? Та як він..
- Алю? - її рука торкнулася мого обличчя, поки я вгамовувала внутрішню бурю - Поглянь на мене. Дихай! 
- Все гаразд..- заспокоююсь - Просто, це складно. 
- Вірю..- з відчаєм мовила подруга, міцно мене обійнявши - Але як вже сказав Женя, ти сильна. І я більше не дозволю тебе скривдити. Якщо знадобиться, то натравлю на цього покидька собак, щоб навіть і на милю не наближався до тебе. 
З мене вирвався раптовий сміх. Іноді забуваю, яка ж у неї багато фантазія. 
- Люблю тебе. Ти ж знаєш? - обіймаю її ще міцніше, ледь стримуючи сльози від щастя. 
- Ей. Годі цих телячих ніжностей. - враз посерйознішала дівчина, при цьому виглядаючи ще кумедніше - У нас дівич-вечір за планом) 
- Дівич-вечір? Удвох? - уточнюю. 
- Тобі ще хтось треба? - здивувалась вона - Цей вечір тільки для нас. Ми й так згаяли багато часу. 
Років. Вона хотіла сказати років, бо в останнє ми бачились напередодні мого весілля. Сім років минуло від того дня і від мого повноліття. 
- Зараз ми все надолужимо) - усміхаюсь, кладучи руку на серце, як присягу і тільки тоді вечір починається по справжньому. 
***
Наступний ранок - суцільна метушня. Десь о шостій приїхала ціла група майстрів, яка мала привести до ладу подругу ну і заразом мене. Перукар, стиліст, візажист - і все це у подвійному форматі. Квартира кишіла незнайомими людьми. Аня усміхалась, але її хвилювання дуже сильно відчувалось. Принаймні мені так точно. Дівчата чаклували над нами ніби справжні феї. Щойно мені закінчили макіяж, як моя дорога наречена вже була повністю готова. Ледь щелепа не відпала від побаченої краси, а серце вкорте защеміло від спогадів. Довга біла сукня, зібране волосся, розкішна фата - такою я мріяла її побачити, а головне щасливою. Вона і була, стоявши переді мною у всій своїй красі. 
- Ну як? Не занадто? - спитала подруга, вивівши мене із нав'язливих думок. 
- Ти розкішна. - усміхаюсь, підійшовши ближче - Найгарніша наречена. 
- Дякую. - скромно відповіла вона - А тепер, заплющуй очі. 
- Навіщо? - дивуюсь. Що за сюрприз могла підготувати моя божевільна? 
- Заплющуй! - суворіше сказала та, і я підкорилась, слухняно виконуючи її прохання. Все, що я тільки чула, як вона побігла в іншу кімнату і так само швидко повернулась. 
- Готово..- подала сигнал і я розплющила очі. У її руках красувалась сукня: ніжно рожева, з відкритою спинкою та елегантним розрізом з боку. Я була під враженням. 
- Але в мене на спині...
- Я про це подбала. - враз перебила - Вона не настільки відкрита, нічого не буде видно. 
Я видихнула. Не хотілось, щоб на такому святі люди бачили в якому стані моє тіло. 
- Вона чудова) - кажу щиро, приймаючи сукню і даруючи подрузі міцні обійми. 
- Біжи одягайся! - знову скомандувала дівчина - Не хочу запізнитись на власне весілля.
За кілька хвилин після цього за нами під'їхало авто, яке мало привезти нас на церемонію. Подруга нервувала: то поправляла сукню, дивилась в дзеркальце, то питала у мене, чи не потекла її туш. І знаєте, навіть перед своїм псевдо весіллям, я так не хвилювалась, як зараз вона. Отже, в них це по справжньому, так як має бути. 
- Заспокойся. Ми приїхали. - промовляю, перед тим як вийти з авто. - Ти от-от станеш дружиною свого коханого. Хіба це не прекрасно? 
- Дякую, що ти зі мною) - дівчина міцніше стисла мою руку, а я зробила це у відповідь. 
Всередині на нас вже всі чекали. І за сценарієм першою мала вийти я та дружба - найкращий друг нареченого. 
- Люба, знайомся - зненацька звернулась до мене Аня - друг Жені) 
Повертаю погляд і на мить застигаю із здивованим лицем. Як таке можливо? 
- Максим - мовив чоловік, тягнучи руку для знайомства - От ми і зустрілись кучерява незнайомко)