10 Глава Олеся

 Неприємно мені було говорити Артему те, що я сказала, але іншого виходу не бачу. Вважаю за краще відразу розставити крапки над «і», щоб не було непорозумінь. Катя ще надто маленька та ранима і це зближення явно не пішло б на користь ні їй, ні Артему і тим більше  мені. Я також звикла до нього і це неправильно. Він став для мене добрим другом і тепер відчуваю докори сумління. В мене складається таке враження, що я зраджую пам'ять про Андрія. Звісно, що між нами не має і не може бути ніяких романтичних відносин, але мене все одно це мучить.

Останнім часом я почала помічати, що ставлення Артема до мене змінилося. Він став більш ніжним та уважним. А може мені це здалося, хтозна. Та якби не було, потрібно трохи пригальмувати. Не вистачало мені ще скандалу з його дружиною.

В Артема завтра день народження, тому я вирішила придбати йому подарунок. Він мені багато допоміг і допомагає, тому мені не личить ігнорувати цю подію. Хотілося б подарувати йому щось цікаве та оригінальне, тому я засіла в інтернет в пошуках відповідного подарунка.

- Що ти робиш, мамо? – запитала Катя і залізла мені на коліна.

- Шукаю подарунок для дяді Артема, - відказала я.

- А що в нього день народження?

- Ага! – кивнула я.

- І я хочу щось йому подарувати, можна? – благально глянула на мене.

- Гаразд…, - розгубилася я такій просьбі.

- Тоді я намалюю йому малюнок! – вигукнула вона і побігла в кімнату, а я далі почала шукати ідеї для подарунка.

Зрештою, я вирішила подарувати йому подарунковий бокс. Зателефонувала за вказаним на сайті номером і за допомогою адміністратора склала список того, що має містити бокс. Думаю, що Артему сподобається моя ідея. Мене запевнили, що подарунок буде готовий завтра, аж самій цікаво, що з цього вийде. 

Мені принесли подарунок додому вранці наступного дня. Ми з Катею розпакували його і з цікавістю розглянули, що там в середині. В красивій коробці акуратно поскладано все те, що я напередодні замовила, а саме: пляшка коньяку, кава, цукерки, шкіряний чоловічий гаманець та ремінь. Все було посипане золотистим конфеті. Ми ще доклали туди Катин малюнок і запакували подарунок.

- А ми поїдемо до дяді Артема додому, щоб привітати його? – запитала Катя.

- Ні, сонечко, я сама передам йому подарунок, коли буду на роботі.

- Я також хотіла привітати його. – невдоволено промовила дитина.

- Не ображайся, - сказала я і обійняла доньку. - Я вже тобі пояснювала, що ми не можемо просто так поїхати до дяді Артема.

- Чому не можемо, якщо він наш друг?

- Так…, але у нього є своя сім’я, - намагалася я пояснити.

- І що з того?

- Думаю, дружині Артема не сподобається, якщо ми часто будемо з ним бачитися.

- Чому?

- Бо ми чужі для неї, - сказала я і перевела тему розмови: - Краще давай одягатися, а то запізнимось в садок.

Я розумію, що Каті бракує батьківської любові, тому вона і горнеться до Артема. Як не справедливо, що вона зростатиме без тата. Як це боляче…

Добре, що мою машину вже полагодили, а то без неї геть важко. Я завезла Катю в садочок і пішла на роботу, не забувши прихопити з собою подарунок для Артема. Перед обідом зателефонувала до нього і попросила, щоб він зайшов до мене.

- А от і я! – зайшов в аптеку Артем.

- Вітаю! – посміхнулася я і передала подарунок.

- Дякую! – сказав він і пригорнув мене до себе. Я вся напружилася, бо не сподівалася обіймів від Артема. Моє тіло звикло до обіймів мого Андрія, тому трохи дивно і незвично перебувати в обіймах чужого чоловіка.

- Але пообіцяй мені, що відкриєш подарунок лише вдома, - і я відійшла від нього. Не хочу, щоб він подумав щось погане про мене, але будь-які прояви близькості від чоловіків для мене табу, принаймні зараз.

- Гаразд, - кивнув він, запитавши: - А що там таке? Щось інтимне?

- Ні, - промовила я і відчула, як моє обличчя заливає фарба. – Просто не хочу, щоб щось загубилося, оскільки там не лише від мене подарунок, але і від Каті.

- О-о-о, зрозуміло, тоді я буду відкривати його дуже обережно.

В аптеку зайшли відвідувачі і ми перервати нашу розмову.

- Ще раз дякую, - сказав Артем і стиха додав на останок: – З мене кава.

Артем пішов, а я зайнялася покупцями. Після закінчення робочого дня забрала Катю з садочку і поїхала з нею в супермаркет. Сьогодні якраз прийшла зарплатня і мені захотілося приготувати для нас щось смачненьке. Ми взяли возик і пішли між рядами продуктів. Почергово з Катрусею щось кидали у возик і в результаті наповнили його повністю.

- І що ми будемо робити з усім цим? – сміючись запитала я в доні. – Навіщо нам стільки продуктів?

- Нехай будуть, може до нас хтось прийде в гості, - припустила вона.

- Цікаво, хто?

- Не знаю, будь-хто, - знизала плечима вона.

- Ну гаразд, нехай вже, - махнула я рукою, і взявши Катю за руку, ми пішли до каси.