3 Глава Олена

 Коли Юля мене запросила на весілля, то я подумала, що це жарт.

- Я кажу цілковиту правду! – обурилася сестра. – Ми з Володечкою одружуємося!

- Ну ви і швидкі! Це скільки часу ви разом? – поцікавилася я.

- Два місяці, - відказала Юля, - але яка різниця? Можна зустрічатися купу років а потім розійтися, он як наш хірург з своєю фіфою.

- Тобто? – не зрозуміла я. – Ти про що?

- В нашій лікарні працює один хірург – Артем Вікторович, - пояснила мені Юля. - Симпатичний, розумний ну і при грошах. Так от, зустрічався він з однією дівкою десь п’ять років, ба більше, вони жили разом. І от в один чудовий день вона його кинула, тому що залетіла від його найкращого друга. От така історія.

- І що він досі один? – запитала я.

- Так, - кивнула сестра. – До речі, він також буде на нашому весіллі, тому зможеш з ним особисто познайомитися.

- М-м-м, цікаво-цікаво, - промовила я, обдумуючи перспективи.

  Після повернення з Франції я була подавлена. Думала, що ніколи не покину цю прекрасну країну, але доля розпорядилася по іншому. Мій чоловік Люк дізнався про мою таємницю і не зміг вибачити мене. Як я не просила, як не благала, проте він був непорушний в своєму рішенні розлучитися. Мені не залишилось іншого варіанту, як все залишити і повернутися в Україну, добре, що хоч було куди. Справа в тому, що колись батьки купили мені квартиру в Чернівцях. Поки я вчилася в коледжі, то жила там. Потім мені випала нагода поїхати у Францію. Квартиру я не продала, а здавала в оренду.    

  По приїзді в мене було дві нав’язливих мрії, а точніше завдання. Перше – це знайти роботу, яка б мені приносила матеріальне і моральне задоволення. Друге – знайти собі такого чоловіка, який би відповідав усім моїм критеріям, або принаймні був наближений до них. З першим завданням я швидко впоралася, адже з моїми рекомендаціями та дипломами мене швидко взяли шеф-кухарем в елітний ресторан. А от з другим завданням поки що була затримка, оскільки ще не зустріла того, з ким би хотілося пов’язати своє життя. Можливо мені пощастить і цей Артем виявиться гідним кандидатом, хтозна, адже судячи по його фото в соцмережах, він справжній красень.

  На весілля я збиралася, як принцеса на бал. Купила собі нову сукню, взуття, парфуми і білизну. Оскільки весілля має бути в Буковелі, то в тамтешньому салоні замовила собі комплекс спа-процедур, зачіску і макіяж.

 В мене на роботі  замовлений бенкет і було багато роботи, тому приїхати заздалегідь мені не вдалося. Проте, не зважаючи на це, я встигла зробити заплановане і на церемонію з’явилася в повній красі.

 Юля розпорядилася, щоб ми з Артемом сиділи поруч. Після знайомства ми з ним розговорилися. Я поводилася ненав’язливо і всіляко підтримувала розмову. Артем з тих чоловіків, про яких кажуть, що за ними, як за кам’яною стіною. Він мужній, розумний і красивий – чудове поєднання чоловічих якостей. Мені подобалось, що Артем поводився, як справжній джентльмен: стримано і галантно. Схоже, що з другим завданням я також справилася, залишилось владнати лише деякі дрібниці.

 Після весілля Артем запропонував мене підвести в Чернівці і звісно, що я погодилась. Про те, що я в Буковель приїхала на власному автомобілі я йому не сказала. Нічого, попрошу Юлю, щоб вирішила якось питання з поверненням моєї машини додому. Натомість в мене буде більше часу побути з Артемом наодинці.

 Коли ми приїхали в Чернівці, то я запросила його до себе на каву, адже не даремно хтось придумав вислів: «спочатку була кава...». В нашому випадку ця фраза спрацювала на всі сто відсотків. Коли я подавала каву, то випадково вилила її на штани Артема, я ж шеф-повар, а не офіціантка, чи не так? В результаті він змушений був скинути штани і почекати поки вони виперуться та висохнуть. Поки пральна машина робила свою роботу, я зайнялася своєю, а саме зваблюванням Артема. І мені це вдалося, бо в результаті між нами закрутився бурхливий роман, який переріс в спокійне сімейне життя.

 Після трьох тижнів зустрічей, ми вирішили жити разом. Мені все ніяк не виходили з голови слова Юлі про те, що не потрібно затягувати з весіллям, але після розлучення з Люком, я ще не готова до нового шлюбу. Та і Артем не спішить узаконювати наш союз.

 В моєму житті все було розмірено та спокійно. Улюблена робота, висока зарплатня і поряд надійний чоловік. Мене все влаштовувало, поки якось Артур не завів розмову про дітей. Я відразу сказала йому, що не можу мати дітей. Звісно, що я  не розповіла йому причини, через які це сталося, адже він тоді міг би мене покинути так само, як і Люк. Добре, що моя таємниця залишилась далеко за межами України і тут про неї ніхто не дізнається.

 Артем засмутився, але сказав, що ця новина не вплине на наші стосунки, та я почала хвилюватися з цього приводу. Сподіваюсь, що я зможу втримати його, адже він мене цілком влаштовує, як мужчина, коханець, співрозмовник і просто чоловік, з яким приємно проводити час.

****

  Ми з Артемом вже більше, аніж сім місяців разом і за цей час ні разу не сварилися. Звісно, були деякі непорозуміння, але вони не варті уваги. Через тиждень Новий рік. Перший Новий рік, що ми проведемо разом. Святкуватимемо разом з Юлею та Володею в їхньому заміському будинку. Я з нетерпінням чекаю на це свято, адже Юля сказала, що нас чекає сюрприз, а я дуже люблю сюрпризи.

 Сьогодні в мене виявився вихідний день, тому вирішила піти в торговий центр та купити подарунки під ялинку для Артема та рідних. Поки обирала подарунки, то і себе не обділила увагою. Я придбала собі нову сукню, обшиту сріблястими паєтками. Вона якраз чудово пасуватиме для святкування.