Розділ ІІІ "Дуелянти"

     Тренувальний полігон, занедбаний і холодний, виглядав як арена для битв душ, а тріщина в бетоні не давала "позитивних" сподівань. Тут, серед приглушеного неонового світла і відлуння давніх битв, стояв Кайден, обличчям до невідворотної бурі. З балкона, що оглядав арену, спостерігав генерал Адріан. Він аналізував кожну мить, кожен рух. На його обличчі відображалася лише обачність, цей бій — перевірка, яка покаже, чи варто виконувати свою частину угоди.

     Адріан кинув Кайдену металевий браслет.
— Цей пристрій реєструє твої життєві показники. Якщо вони стануть критичними або ти впадеш, бій буде завершено.
     Кайден застібнув браслет, відчуваючи холод металу, що змушував лише запевнювати себе, заради кого він пішов на це.

Адріан, важко зітхаючи, підняв руку: — Атакуйте!

     Бій вибухнув миттєво. Спрайтер (002) рвонув вперед, його рухи були настільки швидкими, що Кайден ледве встиг ухилитися, відчуваючи, як холодний подих суперника проходить повз його обличчя. У цей же момент Вайпер і Амбал почали синхронізовано атакувати, їхні удари зливалися в хаос блискавичних рухів. Третій з них, Арес, схопив Кайдена та кинув об підлогу, що відчував Рейвенкрофт кожною часткою хребта. Кайден був дизорієнтований, а спина гуділа від болю. Він ледве зміг встати, а біль від кожного пропущеного удару тиснула на нього, але той вимушений був вставати раз за разом.

    Відлуння ударів змінювалося в низку критичних помилок, які майже ніхто не помітив….чи все ж помітив. В думках Кайдена прокотилося яку значну помилку зробив один з цих громил, і він миттєво скористався цією помилкою, підсічучи коліно противника. Легкий, але точний удар у коліно, а відчуття як перебили битою, і Арес падає, не встигши відновити рівновагу. В цей момент Кайден вирішив натиснути по сонній артерії, щоб вивести опонента на деякий час з битви.

    Спрайтер, він ж 002, надто впевнений у своїй швидкості, завдав удар, що мимоволі відкрив бік. Кайден, чітко помітивши вікно, завдав потужного, гострого удару ногою у бік, де знаходиться печінка, через що вже другий втратив можливість боротись втративши свідомість. Голос дослідника, що спостерігав через відеозапис у режимі реального часу, пролунав у розмові з Адріаном:
— Пан Рейвенкрофт показує неймовірну адаптивність, точність його рухів не може бути настільки розвиненою як для звичайної людини! Швидкість його реакції зафіксована від 0.3 до 0.19 секунди в піці активності, це ледь не втричі більші показники за швидкість реакції 002, а він спеціалізується у швидкості. І ви хочете сказати, що привели "звичайну" людину до нашого комплесу?

     Наступною мішенню стали дует амбалів, що, намагаючись координувати свої атаки, впали жертвою власної синхронізації. Кайден, використовуючи свою інтуїцію, підскочив уперед, розірвавши ритм їхніх ударів. В голові Кайдена від такої кількості адреналіну час рухався інакше — кожна секунда тягнулась... Точні удари та ухиляння зробили свою справу і перший впав, а інший був кинутий через себе. Незважаючи на велику ріщницю у вазі, Кайден зміг використати захват та перекинути через себе прямо на тверду бетонну підлогу, прямо як на початку бійки.

     Коли залишився лише той самий "Демон", який був майже дзеркальним відображенням самого Кайдена, атмосфера на арені згустилася до нестерпного напруження. 001 рухався повільно, але впевнено, кожен його крок був розрахований, ніби він знав, що його кожна дія – це дзеркальне відображення Кайдена.

     Кайден, всупереч своїм фізичним обмеженням, не мав суперсил – він лише людина, обтяжена болем, втомою та кількома вибитими суглобами і трьома зламаними ребрами. 

"Ще трохи...я маю контролювати себе".

     Вони підійшли один до одного, але все ж Демон кинув перший удар — потужний, розрахований удар, який міг би розбити будь-яке людське тіло. Кайден ледве ухилився, відчувши, як повітря, що рвалося над його обличчям, нагадало про реальність — він не має ніяких надлюдських здібностей, лише своє людське тіло і інстинктивне розуміння тактики, тому він може загинути від таких ударів. Рейвенкрофт відповів контрударом – швидким, але точно розрахованим ударом, який потрапив 001 у щелепу. Звук удару лунав як розбиття криги. Удар не був бездоганним, але він розбив ритм супротивника.

— Як я бачу, людинка все ж вирішила подохнути тут.

— …

     Після цих слів, він все ж почав використовувати свої сили. Незважаючи на слова дослідників, генерала і всіх, хто був причетним до експериментів, Демон був тим, хто все ж пробудив свої здібності після черги експериментів, і саме зараз в Кайдена полетіли гострі, наче леза, краплі крові. Маніпуляція власною кров’ю — здібність Демона, що дозволяє створювати малі та дрібні предмети зі своєї крові.

     Під час цього двобою дослідники, що спостерігали через прямий зв’язок, коментували ситуацію:

— Юнак, якого ви привели, використовує мінімум сили, але кожен його рух точно відпрацьований. Він вміє адаптуватися навіть без «процедури», а у Демона....неймовірно! Він використав свої сили, але до сьогодні не було навіть і натяку на його можливості.

— Незважаючи на обмеження людського тіла, його бойове чуття було гострішим за інстинкти. Це була більш хижа, тваринна основа. Демон був більш механічним, його атаки ритмічні та технічно відпрацьованими до людської межі, але передбачувані.

     У наступну мить 001 зробив спробу другого удару, але Кайден зібрав всі свої сили і відповів контрударом, який вдарив супротивника з такою силою, що Демон не витримав і його ребра були зламані, через що і не зміг утриматися й впав на бетон.

    Тиша, що настала після останнього удару, була гучнішою за всі крики. Всюди кров...навіть на руках Кайдена був багрянець.

    Поряд стояла Артеміда – 003. Її погляд коливався між обов’язком і інстинктивним страхом. Протягом усього бою вона зосереджено аналізувала дії Кайдена, вражена його технікою, але поступово в її очах з’являвся страх. Артеміда завжди була холодною і розрахованою, але коли вона бачила, як Кайден, проста людина, перетворюється на хижака, що у момент обернувся із юнака, що здивовано споглядав на все у лабораторії, її душа охоплювала невимовна тривога.