Розділ 16.13: Політика електронного навчання та освіти: фінансування, акредитація та забезпечення якості

Історія електронного навчання та освітньої політики є складною і розвивалася протягом кількох десятиліть. Нижче наведено короткий огляд деяких ключових віх у цій історії:

На початку 1990-х років програми дистанційної освіти почали набирати популярність у США. Ці програми використовували поєднання матеріалів, надісланих поштою, телевізійних трансляцій і випадкових зустрічей на кампусі, щоб охопити студентів, які не мали змоги відвідувати традиційні заняття. У той час не було федерального регулювання програм дистанційної освіти.

У 1992 році до Закону про вищу освіту було внесено поправки, які вимагали, щоб будь-який навчальний заклад, який бажав пропонувати програми дистанційної освіти, мав отримати дозвіл на це від штату, у якому він розташований. Пізніше ця вимога була розширена, щоб охопити всі штати, в яких навчався заклад.

У 1998 році Закон про внесення змін до вищої освіти створив Демонстраційну програму дистанційної освіти, яка надала гранти закладам для розробки та впровадження інноваційних програм дистанційної освіти. Згодом ця програма була розширена та перейменована на Фонд покращення післясередньої освіти (FIPSE).

У 2006 році Міністерство освіти США випустило правила, які вимагають від усіх установ, які беруть участь у федеральних програмах допомоги студентам, мати процедури для перевірки особи студентів, які беруть участь у курсах дистанційної освіти.

У 2008 році був підписаний Закон про можливості вищої освіти (HEOA), який містив положення, пов’язані з дистанційною освітою. Ці положення вимагали від установ розкривати майбутнім студентам певну інформацію про свої програми дистанційної освіти та мати процедури для вирішення скарг студентів.

У 2010 році Міністерство освіти США випустило правила, які вимагають від навчальних закладів запровадити процеси для забезпечення того, щоб курси дистанційної освіти відповідали тим самим стандартам академічної вимогливості, що й традиційні курси.

В останні роки все більше уваги приділяється забезпеченню якості та акредитації у сфері електронного навчання та онлайн-освіти. Деякі організації, як-от Консорціум онлайн-навчання та програма Quality Matters, пропонують сертифікацію та акредитацію для онлайн-курсів і програм.

Загалом історія електронного навчання та освітньої політики відзначена поступовою еволюцією правил і стандартів, покликаних забезпечити високу якість і доступність освітніх онлайн-програм для студентів по всій країні.