Розділ 15.12: Освіта та підготовка в галузі охорони здоров’я та телемедицини

Медичні технології та телемедицина зробили революцію в галузі охорони здоров’я, забезпечивши доступні, зручні та економічно ефективні рішення для пацієнтів і постачальників медичних послуг. Однак прийняття та впровадження цих технологій вимагає спеціальної освіти та підготовки медичних працівників.

Історія медичної та телемедичної освіти та навчання починається з кінця 1990-х років, коли Інтернет і цифрові технології почали проникати в галузь охорони здоров’я. У той час більшості постачальників медичних послуг не вистачало необхідних навичок і знань для ефективного використання цих технологій. У відповідь на це різні організації, такі як Американська асоціація телемедицини (ATA), почали пропонувати телемедичні програми навчання та сертифікації для медичних працівників.

ATA була заснована в 1993 році для сприяння використанню телемедицини в охороні здоров'я, а також для забезпечення освіти та навчання медичних працівників. Організація пропонує кілька програм сертифікації телемедицини, таких як Сертифікований телемедичний клінічний презентатор (CTCP) і Програма акредитації для онлайн-консультацій пацієнтів.

На початку 2000-х років широкого поширення набуло впровадження електронних медичних записів (EHR) і систем обміну медичною інформацією (HIE). Однак впровадження цих систем зіткнулося з кількома проблемами, зокрема відсутністю стандартизованих програм навчання для постачальників медичних послуг. У відповідь Офіс національного координатора з питань інформаційних технологій у сфері охорони здоров’я (ONC) розробив Програму розвитку кадрів у галузі інформаційних технологій у сфері охорони здоров’я, щоб забезпечити освіту та підготовку медичних працівників щодо інформаційних технологій у сфері охорони здоров’я.

В останні роки впровадження телемедицини та технологій охорони здоров’я прискорилося через пандемію COVID-19. Раптовий перехід до віртуальної медичної допомоги підкреслив нагальну потребу в спеціалізованій освіті та підготовці медичних працівників. У відповідь кілька організацій запустили навчальні програми з телемедицини та технологій охорони здоров’я, такі як Телемедицина та цифрова сертифікація охорони здоров’я, запропонована Американською радою з телемедицини.

Крім того, пандемія COVID-19 також виявила брак кадрів у галузі охорони здоров’я, особливо в галузі телемедицини та медичних технологій. У відповідь на це багато університетів і коледжів запустили програми отримання дипломів і сертифікатів із технологій охорони здоров’я та телемедицини. Наприклад, Університет Північної Кароліни пропонує програму магістра професійних наук у галузі біомедичної та медичної інформатики, яка надає студентам знання та навички, необхідні для керування медичними інформаційними системами та впровадження медичних технологічних рішень.

Підсумовуючи, історія медичної та телемедичної освіти та навчання була сформована необхідністю надати медичним працівникам спеціальні навички та знання для ефективного використання цих технологій. Пандемія COVID-19 прискорила впровадження цих технологій і підкреслила потребу в більш комплексних освітніх і навчальних програмах. Оскільки індустрія охорони здоров’я продовжує розвиватися, освітні та навчальні програми повинні йти в ногу , щоб гарантувати , що медичні працівники будуть оснащені для надання найкращої допомоги пацієнтам.