Розділ 14: Кібербезпека та конфіденційність

Кібербезпека та конфіденційність є важливими компонентами безпечного цифрового світу. Кібербезпека передбачає захист цифрових систем, мереж і даних від крадіжки, пошкодження або несанкціонованого доступу. Конфіденційність означає право осіб контролювати свою особисту інформацію, включаючи її збір, використання та поширення. У цьому розділі розглядається історія кібербезпеки та конфіденційності, включно з їхньою еволюцією та важливістю в сучасну цифрову епоху.

Історія кібербезпеки починається з 1960-х років, коли комп’ютери вперше почали використовуватися в армії та уряді. Перший комп’ютерний вірус був створений у 1971 році, а перший комп’ютерний хробак з’явився у 1988 році. У 1990-х роках у міру поширення Інтернету зросла потреба в кібербезпеці. Перше антивірусне програмне забезпечення було розроблено в 1987 році, а брандмауери стали популярними в 1990-х роках.

Зі збільшенням використання цифрових технологій зросла кількість і складність загроз кібербезпеці. Загрози кібербезпеці включають віруси, хробаки, троянські програми, програми-вимагачі, фішингові атаки та атаки на відмову в обслуговуванні. Хакери, кіберзлочинці та національні держави є основними джерелами загроз кібербезпеці. Загрози кібербезпеці стали більш витонченими, а витрати на кібератаки різко зросли.

Для боротьби із загрозами кібербезпеці було розроблено декілька заходів кібербезпеки. Ці заходи включають антивірусне програмне забезпечення, брандмауери, системи шифрування та виявлення вторгнень. Інші заходи кібербезпеки включають політику безпеки, навчання співробітників і плани аварійного відновлення. Із розвитком Інтернету речей (IoT) зросла потреба в кібербезпеці. Заходи кібербезпеки необхідні для захисту пристроїв Інтернету речей, які вразливі до кібератак.

Конфіденційність — це право людини контролювати свою особисту інформацію. Конфіденційність має важливе значення в епоху цифрових технологій через величезну кількість персональних даних, які збирають і зберігають компанії та уряди. Персональні дані включають імена, адреси, номери соціального страхування та іншу ідентифікаційну інформацію. Персональні дані часто збираються без відома або згоди окремих осіб, що викликає занепокоєння щодо порушень конфіденційності.

Закони про конфіденційність були розроблені для захисту приватного життя людей. Перший закон про конфіденційність був прийнятий у Сполучених Штатах у 1974 році. Європейський Союз ухвалив Загальний регламент захисту даних (GDPR) у 2018 році, який надає особам більше контролю над своїми особистими даними. Інші країни, такі як Канада, Австралія та Японія, також прийняли закони про конфіденційність.

Загрози конфіденційності включають крадіжку особистих даних, витік даних і відстеження в Інтернеті. Крадіжка особистих даних відбувається, коли особисту інформацію людини викрадають і використовують для вчинення шахрайства. Порушення даних відбувається, коли особисті дані отримують доступ або викрадають неавторизовані особи. Онлайн-відстеження відбувається, коли компанії та уряди збирають персональні дані без відома чи згоди окремих осіб.

Щоб захистити конфіденційність, було розроблено кілька заходів конфіденційності. Ці заходи включають шифрування, інструменти анонімності та технології підвищення конфіденційності (PET). PET містять інструменти для керування особистими даними, наприклад політику конфіденційності, печатки конфіденційності та оцінки впливу на конфіденційність. Інші заходи конфіденційності включають політику конфіденційності, контроль користувачів над особистими даними та прозорість збору та використання даних.

Кібербезпека та конфіденційність є важливими складовими бізнес-операцій. Загрози кібербезпеці можуть порушити бізнес-операції та спричинити фінансові втрати. Порушення конфіденційності може завдати шкоди репутації компанії та призвести до юридичних і фінансових санкцій. Компанії повинні розробити політику та процедури кібербезпеки та конфіденційності для захисту своїх цифрових систем і персональних даних.

Кібербезпека та конфіденційність також є важливими компонентами урядових операцій. Уряди повинні захищати свої цифрові системи та особисті дані.