Розділ 11.11: Інтелектуальна власність і правові питання в 3D-друкі та адитивному виробництві

Історія інтелектуальної власності та правових питань у 3D-друкі та адитивному виробництві сягає початку 1980-х років, коли вперше з’явилася технологія 3D-друку. На початку розвитку технології 3D-друк використовувався в основному для швидкого створення прототипів, і було мало побоювань щодо порушення прав інтелектуальної власності.

Однак у міру того, як технологія розвивалася та ставала все більш доступною, почали з’являтися занепокоєння щодо порушення прав інтелектуальної власності. Компанії та приватні особи почали використовувати 3D-друк для створення копій запатентованих дизайнів і продуктів, що викликало юридичні та етичні питання щодо використання цієї технології.

У 2009 році компанія під назвою Solid Concepts стала першою, хто отримав патент на 3D-друковану деталь, яка представляла собою паливний бак, виготовлений за технологією селективного лазерного спікання. Це підняло питання про патентоспроможність об’єктів, надрукованих на 3D, і про те, чи можна їх вважати новими та неочевидними винаходами.

Оскільки технологія 3D-друку продовжувала розвиватися та ставати все більш доступною, проблема порушення прав інтелектуальної власності набула більшого поширення. У 2011 році група дослідників з Каліфорнійського університету в Берклі опублікувала дослідження, яке продемонструвало, наскільки легко було використовувати 3D-друк для копіювання запатентованого дизайну. Це дослідження викликало занепокоєння щодо можливого широкого порушення прав інтелектуальної власності.

У відповідь на ці занепокоєння кілька компаній і організацій розробили інструменти та стратегії, які допоможуть захистити свою інтелектуальну власність в епоху 3D-друку. Деякі компанії почали використовувати цифрові водяні знаки та інші методи для вбудовування ідентифікаційної інформації в 3D-друковані частини, що може допомогти запобігти порушенням.

Вчені-юристи та політики також почали досліджувати правові наслідки 3D-друку та адитивного виробництва. У 2012 році Бюро авторських прав Сполучених Штатів опублікувало звіт, у якому розглядалися проблеми авторського права, які виникають у зв’язку з 3D-друком, зокрема питання про правовий статус 3D-моделей і можливість їх порушення.

За останні роки було кілька резонансних випадків порушення прав інтелектуальної власності, пов’язаних із технологією 3D-друку. У 2016 році чоловіка засудили до чотирьох років позбавлення волі за використання 3D-принтера для виготовлення компонентів зброї, що порушило федеральні закони про вогнепальну зброю.

Оскільки технологія 3D-друку продовжує розвиватися, ймовірно, що правові та етичні питання, пов’язані з інтелектуальною власністю та 3D-друком, стануть ще складнішими та складнішими для навігації. Однак, розробляючи ефективні стратегії та інструменти для захисту інтелектуальної власності, компанії та окремі особи можуть продовжувати впроваджувати інновації та розширювати межі того, що можливо за допомогою технології адитивного виробництва.