Розділ 11.6: Персональний 3D-друк: любителі, освіта та домашнє використання

Персональний 3D-друк, також відомий як настільний 3D-друк, за останнє десятиліття став популярним заняттям для любителів і навчальним інструментом. Ця технологія дозволяє користувачам створювати фізичні об’єкти з цифрового дизайну, що робить її потужним інструментом для прототипування, налаштування та дрібносерійного виробництва.

Історія персонального 3D-друку починається з 1980-х років, коли були розроблені перші технології 3D-друку. Однак лише наприкінці 2000-х ця технологія стала доступною для споживачів завдяки розробці недорогих настільних 3D-принтерів і програмного забезпечення з відкритим кодом.

У 2007 році Адріан Бойєр, викладач Університету Бата в Англії, створив RepRap (скорочення від «Replicating Rapid-prototyper»), 3D-принтер із відкритим кодом, який міг друкувати власні частини. Цей дизайн спровокував рух до 3D-друку з відкритим вихідним кодом, де користувачі могли змінювати та покращувати існуючі проекти.

У 2009 році Бре Петтіс, Адам Майєр і Зак Сміт заснували компанію MakerBot Industries, метою якої було зробити 3D-друк більш доступним для споживачів. Вони випустили перший 3D-принтер MakerBot, Cupcake CNC, який коштував 750 доларів і швидко завоював популярність у спільноті DIY.

Популярність MakerBot та інших настільних 3D-принтерів призвела до створення онлайн-спільнот, таких як Thingiverse, де користувачі могли ділитися та завантажувати 3D-моделі для друку. Це ще більше сприяло демократизації 3D-друку, дозволяючи будь-кому, хто має настільний 3D-принтер, створювати власні проекти та ділитися ними.

У міру того, як технологія продовжувала вдосконалюватися, а ціни падали, 3D-друк почав застосовуватися в навчальних закладах, дозволяючи студентам на практиці вивчати дизайн і виробництво. Бібліотеки та виробники також почали пропонувати громадськості послуги 3D-друку.

Сьогодні персональний 3D-друк продовжує використовуватися любителями, педагогами та малими підприємствами для широкого спектру застосувань. Його навіть використовували в гуманітарних цілях, таких як створення протезів кінцівок для людей у країнах, що розвиваються. Технологія продовжує розвиватися, удосконалюючись у матеріалах і програмному забезпеченні, що забезпечує ще більш складні та точні можливості 3D-друку.