Розділ 6.2: Архітектура IoT: датчики, виконавчі механізми та шлюзи

Концепція архітектури IoT базується на ідеї підключення фізичних пристроїв до Інтернету. Ця ідея існує з початку 2000-х років, коли були представлені перші розумні пристрої, такі як термостати та лампочки. Однак лише в середині 2000-х років було введено термін «Інтернет речей», і ця технологія почала набирати обертів.

Базова архітектура IoT включає три основні компоненти: датчики, виконавчі механізми та шлюзи. Датчики – це пристрої, які збирають дані з фізичного середовища, такі як температура, вологість і рух. Актуатори, з іншого боку, — це пристрої, які можуть керувати фізичними об’єктами, такими як освітлення та двигуни. Шлюзи – це пристрої, які підключають датчики та виконавчі пристрої до Інтернету.

Найперші пристрої IoT були в основному зосереджені на зборі даних із фізичного середовища, таких як температура та вологість. Ці пристрої часто використовувалися в промислових умовах для контролю обладнання та забезпечення його належного функціонування. З удосконаленням технології до мережі було додано більше датчиків, і вони стали більш досконалими, дозволяючи збирати більш детальні дані.

Наступний етап розвитку IoT передбачав використання актуаторів для управління фізичними об’єктами. Це дозволяло дистанційно керувати обладнанням і пристроями, наприклад вмикати та вимикати світло або регулювати температуру в кімнаті. У міру вдосконалення технології з’явилися більш складні приводи, наприклад роботи, які могли виконувати завдання в промислових умовах.

Шлюзи також є важливою частиною архітектури IoT, оскільки вони дозволяють пристроям підключатися до Інтернету. Ранні шлюзи IoT часто були простими пристроями, які підключалися до локальної мережі через Ethernet або Wi-Fi. Однак у міру розвитку технології з’явилися більш складні шлюзи, наприклад ті, які використовують стільникові мережі або супутникові з’єднання.

Загалом архітектура IoT значно змінилася з моменту її появи на початку 2000-х років. З удосконаленням технології до мережі було додано більше датчиків, приводів і шлюзів, що дозволило використовувати більш складні програми та краще контролювати фізичне середовище.