Розділ 6.1: Вступ до Інтернету речей (IoT)

Концепція Інтернету речей (IoT) існує вже кілька десятиліть, але лише в 2000-х роках цей термін отримав широке визнання. Концепція стосується взаємозв’язку повсякденних об’єктів, що дозволяє їм збирати та обмінюватися даними через Інтернет без потреби втручання людини.

Одним із найперших прикладів IoT був торговий автомат Coca-Cola в Університеті Карнегі-Меллона, який був підключений до Інтернету на початку 1980-х років. Це дозволяло машині надсилати сповіщення групі технічного обслуговування, коли напої закінчувалися або коли машина потребувала обслуговування.

У 1990-х роках IoT почав формуватися з розвитком технології радіочастотної ідентифікації (RFID). Ця технологія дозволяла ідентифікувати об’єкти за допомогою радіохвиль і використовувалася в роздрібній торгівлі для відстеження запасів і в управлінні ланцюгом поставок.

Термін «Інтернет речей» вперше ввів у 1999 році Кевін Ештон, співзасновник Auto-ID Center в Массачусетському технологічному інституті. На початку 2000-х років IoT став предметом інтересу в індустрії технологій, і компанії почали інвестувати в технології.

Запуск протоколу IPv6 у 1999 році став значним поштовхом для розвитку IoT. Протокол надав достатньо унікальних IP-адрес для кожного пристрою у світі, дозволяючи їм підключатися до Інтернету.

У 2008 році кількість пристроїв, підключених до Інтернету, перевищила кількість людей на землі, і з тих пір кількість пристроїв IoT продовжує зростати в геометричній прогресії.

Сьогодні IoT використовується в багатьох галузях, включаючи охорону здоров’я, виробництво, сільське господарство, транспорт і розумні будинки. Технологія має потенціал для революції в цих галузях, надаючи дані в реальному часі, покращуючи ефективність і знижуючи витрати. Однак це також викликає занепокоєння щодо безпеки та конфіденційності, оскільки взаємозв’язок пристроїв може створювати вразливості, якими можуть скористатися зловмисники.