Ти простягаєш мені свою руку з запахом крові
й кричиш: „Це моя культура!”?
Та я краще захлинуся,
ніж її прийму.
Захлинуся в цьому морі
нерозумінь і абсурду.
Як своєю ідентичністю
можна називати чужу?
Та я назву тобі сотню наших митців,
а ти від сходу відвернись хоч на мить.
І поглянь мені в очі,
залиті морем абсурду й нерозумінь.
Ти називаєш мене ворогом народу,
смієшся наче я несерйозно чи якась хвора,
а ворог у нас і так не один.
І ти не пускай його в свій розум, будь сам по собі.