Я присвячую це тим,
у кого заплющені очі.
Тим, хто замість правди
дивиться на спогад.
Тим, хто торочить
про хліб за копійки.
Тим, у кого молот з серпом
замість голови.
"Хай живе комунізм"
написано кров'ю
Хвильового, що пустив собі
кулю у скроню.
Тичини, що
друзів хоронив.
Але ж зрадником
він бути не хотів.
Лиш Данилова тут знала,
що у стін бувають вуха.
Бо сама була губами
цього дому злого духа.
І ніхто як Володимир
так палко не кохав.
Не спиняв його синець під оком
і... Третя рота не спиняла.
Чотири одиниці.
Чотири одиниці згаслих вогнів.
Арештів, болю катувань,
пострілів у світ.
Наш світ...
Остап Вишня, Курбас, Хвильовий.
І Багряний, і Сосюра, й Семенко.
Літератури кладовище будувалося давно.
Та я клянуся полум'ям,
в якім Кобзар горів.
Що держава не забуде
систему тих жахів.
Зубами й кігтями впиватимусь,
тільки б знищити радянщину.