Наче нічого не сталося
Тінь
Кожного вечора, повертаючись з роботи жінка квапливо минала вуличний ліхтар.
Вона мигцем бачила, як на білій стіні, повз котру вона рухалась, танцюють тіні дерев. По цій стіні швидко мчала і її тінь: спочатку вона бігла позаду, величезна, потім зменшувалась до її зросту, а потім знов росла і ніби її випереджала.
Одного вечора все змінилось.
Дерева і далі ворушили гілками на білому тлі стіни. Та тіні ніде не було видно.
Жінка зупинилась. Огледілась. Нема.
Вона заплющила очі і порахувала до десяти. Відкрила очі. Видихнула. І помчала далі.
Наступного вечора історія повторилась.
Цього разу довелось рахувати до двадцяти. Наступного разу ще довше.
І одного вечора жінка нарешті розгледіла ліхтар. Він був монументальним. Світло ніби сиділо на висоті у трьох хатинках і повільно витікало з них, огорнене димчастим ореолом.
Жінка обернулась до стіни.
Там була її тінь. Вона махала їй рукою.
© Наталія Лещенко, 2026
Відредаговано: 21.09.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
