Розділ 15. Подарунки для усіх

Розділ 15. Подарунки для усіх

Відьмочки вчасно доставили подарунки сестричкам. Для Анніфео вони приготували «Золотий квиток». За цим квитком відьмочка могла подорожувати у будь-якому транспорті, займаючи найкращі місця. Лесіона та Іванона знали про любов Анніфео до подорожей.

До дверей Бондаресси відьмочки доставили коробку з чарівною фруктовницею. Щоразу, як Бондаресса підіймала кришку, у фруктовниці з’являлися різноманітні екзотичні фрукти, якими вона ласувала.

Для Кікімарт сестрички обрали милу подушку-ведмежа. Як тільки голова торкалася подушки, людина засинала та бачила казкові сни, а після пробудження – була сповнена сил та енергії.

Для відьмочки Сашуні, сестрички подарували мікрофон та барабанні палички, бо знали, що їх сестричка – надзвичайна меломанка. Мікрофон був непростий, а автоматично підтягував вокал до рівня світової зірки, навіть, якщо співаєш під душем.

Для Валері – шпильку, яка будь-яку зачіску перетворювала на стильний шедевр. Варто було тільки піднести шпильку до потилиці, як вона сама заплітала волосся у дивовижні коси.

Кожна сестричка отримала від Лесіони та Іванони якусь річ. Для мамці Ксюнесси відьмочки також приготували подарунок – незвичну піжаму, яка змінювала малюнок залежно від настрою. Могла бути мармизка Грінча чи милої киці. Піжама мала аромат какао, щоб краще спалося.

Втомлені, але щасливі Лесіона та Іванона повернулися на своєму екофрендлі транспорті до відділення Нової пошти, поряд з якою вони «позичили» трактор, аби його поставити на місце. Коли Іванона погладила трактор по капоту, він тихо «диркнув» у ритм різдвяної пісеньки й мигнув однією фарою, ніби підморгнув. Кілька ялинок відьмочки залишили у будинках, щоб створити людям святковий настрій.

– Мої помічниці! Що б я без вас робив! – мовив Миколай. – Мій віслючок з оленем мене везли вдвічі швидше та й веселіше вийшло з цими вогниками, які увесь час блимали. Чи всі подарунки доставили?

– Усі! – впевнено мовила Іванона.

– Не всі! – наперекір сестрі відповіла Лесіона та штовхнула її в бік. – Ще є один.

– Ой, необхідно терміново доставити подарунок адресату! – почав хвилюватися Миколай.

– Зі святом, – мовила Лесіона та простягнула пакунок святому Миколаю.

– Це мені?! – здивувався Миколай.

– Вам, – відповіла Лесіона.

– А це вашому нещепленому віслюку, – швидко начаклувала ще один подарунок Іванона, щоб не відставати від сестри.

– Ого! Нам ще ніхто подарунки не робив, – мовив Миколай та взяв обидві коробки. Миколай на мить завмер. Він звик віддавати, але геть забув, як це – отримувати.

– То ви не були раніше чемним? – усміхаючись, запитала Іванона.

– Та був, здається... – відповів Миколай.

– Відкривайте подарунки, цікаво, що там, – мовила Іванона та вже була готова дивитися, що ж там сестра придумала подарувати Миколаю.

Першим Миколай відкрив пакунок, який призначався для його віслючка.

– Ого, які гарні! Тепер його усі будуть в темряві бачити, – мовив Миколай та прикріпив на свого віслючка ліхтарі, які світилися у темряві.

– Угу, будемо сподіватися, що й інші учасниці дорожнього та повітряного руху, будуть уважно керувати своїм транспортом.

– Яка краса! – мовив Миколай та одягнув шарф та рукавички, які лежали у його коробці. Тепер мені найлютіші морози не страшні!

– Дякую, мої зірочки! Ваші подаруночки ви знайдете під своїми подушками, – мовив Миколай.

– Еммм... Ну, я не зовсім впевнена, що Лесіона була надто чемною, – відповіла Іванона. – А от за себе я можу поручитися.

– Мєлка, ти зовсім знахабніла! Безсоромниця! Я мамці усе розповім, – гаркнула на сестру Лесіона.

– От бачите? Так і живу, – награно сумно видала Іванона.

– Сподіваюсь, що подарунки вам сподобаються, – мовив Миколай і зник. Разом з віслюком та оленем.

– Ні, от чого так? Тільки нормальний, добрий, розумний, щедрий чоловік з’являється на горизонті, то через мить зникне у невідомому напрямку.

– Це тобі за те, що на мене наговорюєш, – відповіла Лесіона.

– Ой, можна подумати, що ти була цього року чемна? – закотила очі Іванона.

– Угу, від чемної чую, – усміхнулась Лесіона. – Все, подарунки усім доставили, час вже додому.

– Ой, мені так екофрендлі трактор сподобався. Може, лишимо собі? – жалібно запитала Іванона.

– Мєлка, ти в мене така тендітна, для чого тобі той трактор. Ти на мітлі, наче кішечка, а на тракторі, як... – почала критикувати сестру Лесіона.

– От вмієш ти переконувати. Ех, доведеться знову на мітлу пересідати. Вона якраз відпочила, підросла, бо той олень її добряче потріпав, – мовила Іванона.

Відьмочки на оновленій мітлі швидко дісталися дому. Під подушками на них чекали подарунки. Один від Миколая, а другий від його помічниці.

Іванона отримала від Миколая нову скляну кулю з оленями, а від Лесіони – теплі шкарпеточки та стильний светр.