Розділ 13. Бонусний подарунок

Розділ 13. Бонусний подарунок

– І яка ж причина зупинки? – одразу ж запитала Іванона.

– По-перше, ви перевищили швидкість; по-друге, не можу зрозуміти, що то у вас за транспорт такий; по-третє, зробіть музику тихіше, бо заборонено вмикати гучно музику після двадцять другої години, – задоволено мовив поліціянт, бо думав, що вразив дівчат і зараз випише їм штраф.

– А де зафіксовано, що ми перевищили швидкість? У нас звичайнісінький лімузин. Якщо ви нас добре чуєте, то музика не надто вже й гучна, – відповіла Іванона та вже збиралася зачиняти дверцята, щоб їхати до ЛаРоси.

Поліціянт не дав можливість закрити двері та продовжив, поглядаючи на екрани, де фіксувалася дорога.

– Добре, якщо ви і не перевищили швидкість, то ваш транспорт ніяк не можна назвати лімузином, – відповів поліціянт.

– А це нова модель. Експериментальна, – втрутилася Лесіона.

– Теслою вже нікого не здивуєш, а екофрендлі транспорт має розвиватися, вдосконалюватися, – додала Іванона.

– А чого цей транспорт у ялинках? – здивувався поліціянт.

– Я ж кажу, що екофрендлі, – ще раз пояснила Іванона.

– Треба собі взяти на замітку. Так можна добряче замаскуватися, – бубонів собі під ніс чоловік.

– Вибачте, але нам вже час. На все добре, – мовила Лесіона та вже налаштувалася їхати далі.

– Е-е-е, ні! А права та документи на ваш лімузин де? – запитав поліціянт.

– Ти ще б у святого Миколая вимагав би довідку про щеплення віслючка, – мовила Іванона. Вона легко могла начаклувати будь-який документ, але так було б нецікаво.

– Ну, то святий Миколай, а це ви, – відповів поліцейський.

– А ми – помічниці святого Миколая, а ти нас затримуєш і не даєш подарунки доставити! – гаркнула Лесіона на чоловіка.

– Якщо ви помічниці Миколая, то мені подаруночок також буде? – запитав поліціянт.

– Ой, можна подумати, що перед нами чемний хлопчик? – закотила очі Іванона.

– Та якби був чемним, то давно від нас відчепився і ми поїхали б у справах, – відповіла Лесіона.

– А якщо нечемний, то ми й закляття можемо накласти. Щоб стояв там, де є відеореєстратор про який усі знають, щоб зупинив сина мера, щоб... – скоромовкою почала говорити Іванона.

– Стоп! Не треба! – зупинив відьмочок поліціянт, бо зрозумів, що то надто страшні прокляття. – Чим я можу бути корисний?

– А можеш доставити один подарунок за адресою? – змовницьки підморгнула сестрі Лесіона та вручила поліцейському пакунок.

Чоловік взяв та трохи потрусив подарунок, щоб здогадатися, що там.

– Наркотиків, зброї тут немає? – пожартував чоловік.

– Якщо у вас є, то можете докласти, – відповіла на жарт Лесіона.

– І що ж тут? – продовжив допит поліціянт.

– Кайданки, шкіряні вироби, пльотка, – перерахувала речі, які були у пакунку, Іванона.

– Ого! Цікавенький у вас подарунок на свято, – здивувався чоловік.

– Іваноно, диктуй йому адресу Софілар і хай їде. Там на місці хай сама розбирається, буде в неї один подарунок, чи два, – мовила Лесіона та поглянула на поліцейського, який цілком міг стати бонусним подарунком для сестрички.