Розділ 10. Хай і йому буде подруг!

Розділ 10. Хай і йому буде подруг!

Лесіона та Іванона доставили останній пакунок, як старшій сестрі на телефон прийшло повідомлення.

"На жаль, ваша посилка не буде доставлена вчасно. Стався збій у системі.

Дякуємо, що обрали саме нас.

Працюємо з любов’ю."

– Якщо хочеш зробити щось добре, зроби це сама. От відчувала, що треба самій доставку організувати, – обурювалася Лесіона. – Іваноно, летимо на пошту. У них стався збій в системі, а наші сестрички можуть залишитися без подарунків.

– Як так?

– Отак. Повідомлення прийшло, – відповіла Лесіона та показала сестрі сповіщення.

– Ех, доведеться все самим робити. А я так сподівалася.

– Що, дівчатка, закінчили із подарунками? – запитав Миколай, який з’явився поряд з відьмочками.

– З вашими закінчили, але ще треба з нашими розібратися, бо на пошті стався збій у системі, – обурилася Іванона.

– Молодці, зірочки. Ви інструкцій дотримувалися? Усі-усі подарунки доставили? – знову поцікавився Миколай, бо його муляло щось у реакціях відьмочок на його запитання.

– Усе-усе доставили, в найчемнішим ще й від себе подарунки зробили, – відповіла на одну частину запитання Лесіона та не стала брехати про ті інструкції.

– То що будемо робити? – запитала Іванона. – Летимо до відділення, де ми подарунки лишили, та розвеземо їх сестричкам? Чи вдамо, що вони були цього року нечемними?

– Ні, треба розвести подарунки. Летимо до відділення, – втомлено мовила Лесіона.

– Дівчатка, я вам допоможу. Ми втрьох швидше впораємося, – запропонував Миколай.

– Ой, не впевнена, що всі відьмочки щасливі будуть, коли їх навідає святий, – тихо мовила до сестри Іванона.

– Помиляєшся. Мамця точно щасливою буде. Вона в нас свята людина, попри те що відьма, бо терпить нас усіх. Анніфео та Кікімарт зрадіють, а от тільки із Софілар можуть виникнути проблемки... – розмірковувала Лесіона.

– Це точно. Софілар може прийняти його за стриптизера, – почала хіхікати Іванона.

– Миколаю доведеться робити подарунок сестричці на місці,– підтримала сестру Лесіона.

– До Софілар поїдемо ми! – твердо вирішила Іванона.

– Ех, ти! Ні, щоб догодити сестрі, – закотила очі Лесіона.

– А якщо Миколаю сподобається? Плакали наші подарунки.

– Дівчата, то ви йдете?! – покликав Миколай.

Усі вийшли на вулицю, але там на них чекав сюрприз. Поряд з віслючком стояв олень з великими рогами, на яких блимали яскраві гірлянди.

– Що це? – запитав Миколай.

– Ой, зовсім забула! Це ж подарунок вашому нещепленому віслюку. Подружка! – пафосно мовила Іванона.

– Агов! А ти знаєш, що у дівчаток-оленів роги не ростуть? – тихо запитала Лесіона.

– Ти впевнена?

– Угу. Ти не могла йому віслючиху начаклувати? – запитала Лесіона.

– Ну, я подумала, що з рогами буде яскравіше та святковіше, – шепотіла Іванона, спостерігаючи за тим, як Миколай обходить довкола новий транспортний засіб з гірляндами.

– Мєлка, ти невиправна, ти своїх голубів готова куди-завгодно вперти, – мовила Лесіона.

– Але ти поглянь, як віслючок пожвавився, – констатувала Іванона.

– Звісно, тепер на ньому буде лежати тільки половина подарунків, – мовила Лесіона.

– Тепер у нього буде подруг! – усміхнулася Іванона, та сестри разом пішли до Миколая.