Розділ 9. Усім подарунків!

Розділ 9. Усім подарунків!

Іванона вже підняла краєчок ковдри, як тут чоловік неочікувано прокинувся та обернувся. Він протер заспані очі та зупинив свій погляд на відьмочках.

Лесіона та Іванона не очікували, що він прокинеться, і відверто не могли відірвати очей від його м’язистого торсу.

– Ви хто? Що тут робите? – запитав чоловік та прискіпливо поглянув на Іванону, яка досі тримала край ковдри.

– Ми – помічниці святого Миколая, – відповіла Лесіона. – Ти був хорошим хлопчиком, і святий вирішив тебе винагородити.

– А чого він сам не прийшов? – засумнівався чоловік.

– Ну, у нього багато чемних хлопчиків та дівчаток, – відповіла Лесіона та штовхнула сестру ліктем.

– А чого вас двоє? – не повірив чоловік.

– Ти питання будеш ставити, чи подарунки отримувати? Це ще треба перевірити, чи ти чемний був, – вирішила піти у наступ Лесіона, бо Іванона стояла, наче зачарована. – Ти лист святому Миколаю писав?

– Ні. Цього року, ні, – відповів чоловік.

– От бачиш, – відповіла Іванона. – Через це ми тут. Зараз швиденько напишеш лист, а завтра отримаєш усе. Але пам’ятай, що подарунки мають бути бажані.

Іванона плеснула у долоні, та у повітрі з’явився аркуш паперу та ручка-перо, яка переливалася різними барвами.

– Нічого собі! Тепер вірю! – вигукнув чоловік.

– Ти диктуй бажання, я воно саме запишеться чарівною ручною, – пояснила Іванона.

– Я хотів би, щоб люди були щасливими, – побажав чоловік.

– Щось конкретніше, – мовила Іванона.

– Хай у кожного буде друга половинка! – пафосно додав чоловік.

– Ні, так не піде! – обурилася Іванона. – Опиши, якою має бути та друга половинка, – мовила відьмочка і навострила вушка.

– Щоб була доброю господинею та вміла добре готувати, – мовив чоловік.

– Добре, – втрутилася Лесіона. – Буде тобі друга половинка. А зараз давай далі лягай спати, бо нам ще далі ощасливлювати людей треба.

Відьмочка сказала якесь закляття, і чоловік знову захропів на подушці.

– Я знаю, що треба зробити! – вигукнула Лесіона, коли приспала чоловіка. – Ми напишемо йому адресу тої дівчини, яка приготувала той смачний тортик.

– Ні, так не чесно. Ми тільки чотири шматочки того тортика з’їли, а подаруємо їй цілого чоловіка! – обурилася Іванона. – Не настільки вже той тортик був смачний.

– Не бурчи! У тебе ж граф є! Бери ручку та пиши, – мовила до сестри Лесіона.

– А чого я?! – обурилася Іванона.

– Щоб знову ковдру не потягнула, – відповіла Лесіона та поглянула на адресу, яку пише сестра. – Агов! Ти не свою пиши! А тої дівчини!