Розділ 7. Не підписувала, значить не ознайомлена

Розділ 7. Не підписувала, значить не ознайомлена

Лесіона та Іванона отримали список та подарунки, які вони повинні були доставити. Першим пунктом призначення була кімната маленької дівчинки, яка мирно спала у своєму ліжечку.

– Яка ж вона мила, – мовила Іванона.

– А давай їй щось і від себе начаклуємо? – запропонувала Лесіона.

– Як це? – здивувалася молодша сестра.

– Ну, ми ж помічниці Миколая? Так. А в інструкціях була заборона про подарунки від себе? Ні. Така чемна дівчинка, чому б їй не подарувати ще щось і від нас? – запропонувала Лесіона.

– Гарна ідея! Що ж ми їй подаруємо? – запитала відьмочка, вже обдумуючи варіанти. – Ляльку? Якісь чобітки з лелітками?

– Ти наче сучасна відьмочка, а пропонуєш те, що точно не буде цікаво малечі?

– Телефон! Що ще треба сучасним дітям?! – вигукнула Іванона.

– Ну, і як ти собі уявляєш реакцію батьків, коли вони побачать дорогий гаджет? Миколай не такий мільярдер, як ти собі нафантазувала, – зупинила сестру Лесіона.

– Ну, і що ж ти пропонуєш?

– От згадай себе у її віці, що б ти хотіла? – запитала Лесіона сестру.

– Щоб тебе відвезли на безлюдний острів і багато цукерок, – випалила Іванона.

– Мєлка, от якби ти в дитинстві загадувала б реалістичні бажання, то був би в тебе велосипед та ковзани, як у мене, – відповіла Лесіона. – А безлюдний острів без тебе мені б зараз за щастя був би. Оце б поніжилася б на сонечку, послухала б шум моря, а не твоє бубоніння, – відповіла сестрі Лесіона.

– Яка ти хитра!

– Ну, має ж твоє дитяче бажання хоч колись здійснитися. Он нагадай його знову Миколаю, а я вдам, що нічого не знаю.

– Ой, яка ж ти відьма! Хочеш від мене якнайдалі втекти? – запитала Іванона.

– Угу, від тебе втечеш. І то було твоє бажання, а не моє, – справедливо додала Лесіона.

– Добре-добре, не починай. То який подарунок начаклуємо? В тебе ж точно є якась ідея, по очах бачу, – мовила відьмочка.

– Звісно є. Ця дитина така мила, що їй необхідно начаклувати щось таке дивовижне та чарівне, щоб вона повірила у дива. Як щодо набору з вирощування метеликів? Або фарб, якими можна розмальовувати одяг? – запропонувала Лесіона.

– От про метелики було добре, бо одяг кожна дитина і без спеціальних фарб може розмальовувати, – відповіла Іванона.

– Добре, тоді метелики! – зраділа Лесіона та в її руках з’явилася яскрава коробка з набором.

Відьмочки поклали пакунок під подушку та відправилися розносити подарунки далі.

У наступному помешканні, куди потрапили відьмочки було прибрано та затишно. У ліжку спала ніяк не дитина.

– Це якась невірна адреса? – запитала Іванона, поглядаючи на молоду жінку, яка спала.

– Ну, ти ж також отримуєш подарунки від Миколая. А вона, на відміну від тебе, точно була чемною. Он усе як чисто, а аромат просто неземний, – констатувала Лесіона, втягуючи носом запах страв.

– Ой, в мене аж у животі завурчало, – зізналася Іванона. – Ти клади подарунок, а я зараз повернуся.

– Куди це ти?! – здогадалася про намір сестри Лесіона та спробувала зупинити сестру.

– До вбиральні, – збрехала Іванона.

– Вбиральня в іншому напрямку.

– Ой, ну перевірю я холодильник на наявність зіпсованих продуктів. То ж все у благородних цілях, щоб не отруївся ніхто на свята, – вказала свою причину Іванона.

– Добренько співаєш. Якби не знала, яка ти любителька смачненького, то повірила б. Ану стій! – вигукнула Лесіона. А як же інструкції?

– Інструкції для того, щоб їх порушували. До того ж я нічого не підписувала. Не підписувала, значить не ознайомлена. Це я тобі, як юрист, кажу, – відповіла Іванона, зазираючи до холодильника.