Розділ 6. Інструкції

Розділ 6. Інструкції

– Миколаю, спочатку на Нову пошту, щоб ми свої подарунки надіслати, а потім ми у повному твоєму розпорядженні, – співала соловейком Іванона.

– Ой, Мєлка, не заливай так, бо дідусь надто багато солодкого не можна. І кажи гучніше. Вік вже не той, – жартувала Лесіона.

Віслюк, попри свою «нещепленість» дуже швидко доставив своїх пасажирів. Мітла також не підвела Лесіону і жодна сосна не постраждала.

Миколай допоміг занести подарунки до відділення Нової пошти та зачекав сестер, поки вони надсилали подарунки. Відьмочки якраз встигли до закриття відділення.

– Усе, з нашими розібралися, – видихнула Іванона.

– Мені здається, що деякі подарунки ми таки переплутали, – мовила Лесіона.

– Ну, хай дякують за те, що отримають. Миколай також не барахло дарує, ще радітимуть, – відповіла сестрі відьмочка.

– Що, мої зірочки, готові сяяти та дарувати людям радість? – запитав святий, коли відьмочки підійшли ближче.

– Сяяти готові, а дарувати радість якось не дуже. Я от думаю, як ми усі ті подарунки доставимо? Може розділимося? – запитала Іванона.

– У нас вся ніч попереду, все встигнемо! – відповів Миколай.

– Дарувати радість людям, вся ніч попереду... Мєлка, а він точно святий? – запитала Лесіона. – Я тебе з ним в парі не пущу. Мені не вистачало за тебе ще твоєму графу звітувати. Він у тебе і так ревнивий, а тут не Микола, а мачо в халаті.

– Не заздри! – гонорово мовила Іванона.

– Можемо розділитися, – запропонував Миколай. Я вас наділю магічною силою свята і ви легко доставите подарунки, але потрібно спочатку пройти інструктаж, – суворо мовив Миколай.

– Інструктаж? – перепитала Лесіона.

– Це ще десь треба буде підписуватися, що ми його прослухали? – уточнила Іванона. Внутрішній юрист не спав.

– Ні, я повірю на слово, але обов’язково дізнаюся, якщо не дотримуєтесь інструкцій, – відповів Миколай.

– І що за інструкції? – запитала Лесіона.

– По-перше, магія свята доставить вас за адресою, куди необхідно принести подарунок. Кожен з подарунків підписаний. По-друге, подарунки відкривати, міняти, їсти, губити суворо заборонено, – мовив Миколай.

– А були такі, що їли? – здивувалася Лесіона.

– Ну, за століття багато чого було, – усміхнувся Миколай, пригадуючи різні випадки.

– Які ще інструкції? Чи це все? – уточнила Іванона.

– Усі подарунки класти під подушку! Не під ялинку, не під ліжко, не на стілець, а під подушку! Під подушку! – чітко пояснив Миколай.

– І це все? – знову запитала Іванона.

– Ну, намагатися бути непомітними. Нікого не будити, не лякати, у холодильники не залазити, від ковдру не заглядати, – перелічив Миколай, загинаючи пальці.

– Ой, кому треба ті холодильники. Я на дієті. Було б ще куди там заглядати, – закотила очі Іванона.

– Готові творити добро та нести радість? – запитав Миколай.

– А є інший вибір? – перепитала Лесіона.