Розділ 5. Чупакабра, білочка чи веблюд ?

Розділ 5. Чупакабра, білочка чи верблюд?

– На роль чупакабри я не погоджуся, – одразу заявила Іванона.

– Шкода, а тобі б пасувало, – жартувала Лесіона. – Але в тебе ще не все волосся вилізло, але через кілька сотень років можуть тебе з нею і сплутати. Але пропоную тобі інший образ. Ти руда, будеш білочкою, – запропонувала Лесіона.

– Білочкою? Ти жартуєш? – з-під лоба поглянула на сестру Іванона. – Вже краще чупакаброю.

– Ну ти ж руда і стрибаєш, як угоріла. Чим не білочка? – запитала Лесіона.

– Ну, якби я ще якось погодилася б на ту білочку, то як ти собі уявляєш людей, яким я зранку під подушку приноситиму подарунки? А якщо хтось прокинеться? Що я йому скажу? Привіт, я білочка! «Принесла тобі подарунок від свято Миколая?» – жартувала Іванона.

– Ну, якось невдало вийшло. Ну, хто там у нас ще ж рудий? О! Можеш бути верблюдом!

– Геніально! Я б може і образилася, але мені цікаво, де я, а де верблюди? Чому саме верблюдом? – запитала Іванона.

– Ну, ніде правди діти, у тебе два гарні горби, але не позаду, а спереду, – констатувала Лесіона.

– Вважатиму за комплімент. Але в такому випадку ми разом можемо бути верблюдицями. Твої горбики також нівроку. Не дарма ж сестри, – відповіла Іванона.

– Ні, жодних білочок та верблюдів! – припинив спір відьмочок Миколай. – Я знаю, ким ви будете!

– Ким?! – разом запитали відьмочки.

– Зірочками! – вигукнув святий Миколай, плеснув у долоні та одяг дівчат від капелюха до чобіт почав змінювати колір на золотий.

– Ой, а мені це подобається, – мовила Іванона.

– Ви справжні зірочки! – із захватом мовив Миколай, поглянувши на відьмочок з голови до ніг.

– Дякую за комплімент, – мовила Іванона.

– Мєлка, досить фліртувати. Він – святий, – прошепотіла Лесіона до сестри.

– Нічого, я це виправлю, – відповіла Іванона.

– І не думай. Мєлка, якщо я та всі через тебе без подарунків залишаться, то тобі ніхто це не пробачить.

– А ми їм не скажемо, – показала язика сестрі Іванона.

– Я як же твій граф? Побачила, що у дідуся гарна пенсія на яку можна робити всім подарунки, то вирішила змінити благородного графа на багатого дідулю зі святим характером?  Май совість! – обурилася Лесіона.

– Ой, не починай! Це напевно на тебе костюм зірочки так діє. Ти дивись. Ще трохи і німб з’явиться, – огризнулась Іванона.

– Мої зірочки, не сваріться! Нам вже час подарунки розносити, – мовив Миколай.

– Ой, знаєте, у мене після тої літальо-віслючиної пригоди трохи у голові паморочиться. Не можу сісти на мітлу, – схитрувала Іванона. – Чи не знайдеться для мене місце на віслючку. Він хоч і не щеплений, але видно, що смиренний та добрий.

– Звісно знайдеться, зірочко, – відповів Миколай та просунувся на віслюку.

– От, Мєлка-зараза! – вигукнула Лесіона. Бачу, що до подарунків справа може і не дійти.