Розділ 4. Не відьми, а хто?

Розділ 4. Не відьми, а хто?

Відьмочки підбігли до Миколая, який тримав у руках подарунок для ЛаРоси.

– А кажете, що спина болить. Угу, так і скажіть, що ласі до чужих подарунків, – обурилася Іванона.

– Як чужих? – здивувався Миколай. На його віслюку були подарунки для всіх, хто був чемним, а тут каже хтось, що то не його подарунки.

– То ми з Іваноною начаклували для наших сестер. Якраз збиралися їх на Нову пошту відвезти, а тут ваш нещеплений віслюк з-за сосни вигулькнув, – дотримувалася спільної історії Лесіона та поглядала на сестру, яка таки забрала у святого подарунок. От не отримає вона від Миколая нічого.

– Робити подарунки це добра справа, – вирішив змінити тему Миколай. – А хто ж зробить подарунки тим, кому я їх віз? Тепер усі, хто був чемним, лишаться без подарунків, – засмучено мовив Миколай.

– Ну, у вас же мають бути помічники. Можна їх покликати, – запропонувала ідею Іванона.

– Так, я маю помічників, але зараз вони зайняті іншим. Я відправив їх оберігати тих, хто оберігає нас. За спиною кожного воїна світла стоїть мій помічник та допомагає у скрутну хвилину. Але ви можете на деякий час стати моїми помічницями, поки мої янголи зайняті, – запропонував Миколай.

– Бачиш, а ти казала, що в мене не янгольський характер. Он сам Миколай визнає, що я – янголятко, – хизувалася Іванона.

– Угу. Біля янголятка лежала, – закотила очі Лесіона. – Та як мамця та старші сестри дізнаються, що відьма янголятком стала – виженуть з сім'ї.

– А що ж робити? Ми ж мусимо якось Миколаю допомогти, – мовила Іванона.

– Мусимо, але точно не в образі янголів. До того ж ти не була надто чемною дівчинкою ні цього року, ні сто попередніх років поспіль, – констатувала Лесіона.

– Менше тексту, більше справ, – обурилася Іванона. – Ходімо збирати подарунки. По всьому лісу коробки розлетілися.

– Головне не переплутати, бо уявляю, якщо якась чемна дівчинка отримує подарунок, який ми начаклували для Софілар, – мовила Лесіона та підняла брівку.

– А я думаю, що вона б ще й щаслива була такому подарунку, – відповіла молодша сестра.

– То ти по собі судиш, – не залишилася у боргу Лесіона.

Відьмочки зібрали подарунки та стали вирішувати, чи то вони той подарунок начаклували, чи то подарунок від Миколая.

– Мєлка, поглянь, а тут і для тебе, і для мене подарунок є, – тихо мовила до сестри Лесіона, читаючи надписи на подарунках.

– Так, незручно вийшло. Треба допомогти, – погодилася Іванона, бо їй також кортіло отримати подарунок від Миколая.

– Якщо ми не можемо бути янголами, то станемо якимись іншими помічницями, – запропонувала Лесіона.

– Як не янголи і не відьми, то хто? Демонеси? – запитала Іванона.

– Тобі б пасувало, але Миколай не погодиться. Є в мене ідейка, – заінтригувала сестру Лесіона.