Розділ 3. Подарунки

– Вам бандероль! – каркнув над відьмочками ворон, а поряд з Іваноною впала коробка.

– Обережніше! Усі подарунки розіб’єш! – крикнула до птаха Іванона. - Невже не могли Новою поштою надіслати?

– Цікаво, від кого цього разу? – запитала Лесіона у сестри.

У всіх відьмочок був день народження 31 жовтня, у день Геловіну, крім неї. У Лесіони було свято 29 лютого. Один раз на чотири роки. Через це Іванона часто казала, що Лесіона прийомна у їх відьомській родині. Але Іванона не знала, що через те, що у Лесіони день народження не з усіма відмочками-сестрами, а окремо, вона отримувала втричі більше подарунків. Але ми про це Іванона не скажемо. Хай спить тихо. Поки що!

– Ой, це подарунок від Бондареси, – відповіла Іванона. – От відьма!

– Що вже не так? – запитала Лесіона бо сестра Бондареса завжди надсилала їй чудові подарунки.

– Щоб відкрити подарунок, я маю дозволити їй називати себе... Це ж треба було до такого додуматися? У вогонь! – крикнула Іванона та хотіла викинути подарунок у вогонь, але Лесіона вчасно перехопила його та прочитала, що було написано на коробці:

«Вітаю тебе з Днем народження, моя молодша сестричко! Бажаю тобі всього-всього! Ось ця річ тобі обов’язково допоможе у досягненні твоєї мети, але якщо ти бажаєш її отримати, то дозволь себе називати Іван***кою. Як тільки ти промовиш це слово, коробка відкриється.

Твоя мудра та талановита сестра Бондареса.

P.S. Не треба було на мене мамці жалітися і в куточок відправляти.»

– Та для чого у вогонь? Скажи вже те слово і отримаєш подарунок. Що тут страшного, подумаєш, Іван... – розмірковувала Лесіона.

– Мовчи! – заверещала Мєлка. – Не смій вимовляти це ім’я!

– Так ти ж не отримаєш подарунок.

– То й що! Минулого разу Бондареса мені жабу надіслала. Сказала, що якщо поцілую, то вона перетвориться на принца, – розповідала Іванона.

– І що? Де принц? Не витримав твій характер та подався у вурдалаки? – знущалася Лесіона.

– Ой, багато ти розумієш!

– Та ти його неправильно цілувала! Або мало, – висунула здогад Лесіона.

– Мало? Та я його ледь не надула! – крикнула Іванона.

– Бідолашна жаба, – мовила Лесіона.

– Не треба мені ніяких жаб та принців! – тупнула ногою відьма.

– Звісно. Ти ж сама не принцеса. То де той жаб? – таки поцікавилася Лесіона.

– До озера віднесла, щоб не квакав!

– То це той жаб, який на озері постійно рибалить та продає свіжу рибу та раків? – здогадалася Лесіона.

– Як продає? – здивувалась Мєлка.

– Значить точно він! Молодець жаб! Не дав себе надути, а надув тебе. У нього там цілий бізнес тепер, – розповіла Лесіона. – То будеш відкривати, Івант...

– Мовчи! – знову заволала Іванона та вирвала з рук сестри бандероль і кинула у вогнище. Полум’я аж засяяло блакитними барвами.

– Бачиш який ефект, а ти отак із подарунком, – спробувала присоромити сестру Лесіона.

– Та цього року якісь галімі подарунки від усіх. Жаднюги! – насупилася Іванона.

– Чого галімі? Що подарували? – запитала Лесіона, бо їй завжди сестри надсилали гарні подарунки.

– Хоча б взяти подарунок від Софілар! Уявляєш, подарувала мені пльотку! Мені! Я що биків буду заганяти? Чи коней? – обурювалася Іванона.

– Ну, то для іншого, взагалі-то, – підняла брівку Лесіона. – І де та пльотка?

– Та віддала пастуху. Нащо вона мені!

– Аааа, тепер я розумію, чому пастух такий щасливий ходить та весь у помаді червоній, – мовила Лесіона. – Треба буде й собі попросити у Софілар такий подарунок. Тоді точно нон-стоп нареченого знайду, – тихо прошепотіла Лесіона, щоб сестра не почула.

– То не помада, а ягоди, які він їсть, – заперечила Іванона.

– Угу, полуницю їсть. Та біс з ним! Які ще подарунки надіслали? – запалала цікавістю Лесіона.

– Аніфео надіслала яйце, але якесь протухше, бо зовсім несмачний омлет вийшов, – жалілася Іванона.

– Ти що, його підсмажила?! – схопилася за голову Лесіона.

– А що ж з яйцями ще можна робити? Ну, не зварила. Що з того? – дивувалася Іванона.

– Так то ж яйце її Хатка на курячих ніжках знесла! Якби зачекала б трохи, то вилупилася б тобі дача, а так... – закотила очі Лесіона. – Ні, Мєлка, тобі не можна робити ніяких подарунків, бо переведеш усе!