Розділ 9. Стріли Купідона

Розділ 9. Стріли Купідона

Красунчик у формі однією лівою зупинив Гришу. Оскільки Іванона бігла надто швидко, а поліціянт перегородив їй шлях, вона врізалася у його сталеві груди.

– Ой! – вигукнула відьмочка десь на рівні грудей красеня у формі.

– Що тут відбувається? – знову повторив поліцейський, тримаючи Гришу однією рукою.

– Вона мене вбити хоче! – волав Гриша, а Герман удавав, що не знає ні свого товариша, ні Іванону. От боягуз!

– Здався ти мені! – огризнулася Іванона, але не поспішала відходити від красеня.

– І мені хотілося б знати, що тут відбувається?! – почувся голос Лесіони.

– Вона відьма! Смерті моєї хоче! Порчу наводить на Германусіка! Хоче його приворожити! – відчайдушно волав Гриша.

– То ви визначтеся: порчу навести чи таки приворожити? – уточнив поліціянт.

– О, а ви знавець! – оцінила ситуацію Лесіона та пройшлася поглядом по красунчику з голови до ніг.

– Відьма! – не вгавав Гриша, а Герман почав задкувати.

– Припиніть горланити та ображати дівчину! – гаркнув поліціянт. – Я вас затримую за порушення порядку. Проїдьмо до відділку та складемо протокол.

– А її ви не бажаєте затримати? – запитала Лесіона, коли красунчик потягнув Гришу в бік своєї автівки.

– А мене за що?! – широко розкрила очі Іванона.

– Мовчи, я тут долю твою влаштовую, а ти огризаєшся, – прошепотіла Лесіона.

– Пане поліцейський, тут необхідно розібратися, – пішла слідом за красенем у формі Лесіона. – Я – свідок. Не така та леді біда і пухнаста, як вдає, хоч має добре серце та янгольський, тьху-тьху-тьху, характер, але вам необхідно і її до відділку забрати, щоб поспілкуватися.

– А що вона зробила? Що порушила? Це ось цей індивід волав, як вжалений, – здивувався красень.

– Звісно, що зробила! Вона... Вона нанесла травму йому, – мовила Лесіона, вигадуючи на ходу.

– Яку травму? – здивувалися поліціянт та Іванона.

– Як яку? Душевну, – зробила обличчя цеглиною Лесіона. – Людська душа така тендітна. Погляньте, який тьмяний погляд у потерпілого.

– Не тьмяний, а потрібний, – уточнила Іванона.

– А нашо ти його тріпала?

– То не я, то життя, – відповіла Іванона.

– От бачите! У людини нелегке життя, а ви його ще у відділок збираєтеся везти. Краще Іванону беріть, он, яка вона красунечка. Очі горять, рум’янець, макіяж, фігурка. Вона там вам відділок своєю присутністю прикрасить. Нащо вам цей побитий долею здихлик? – запитала Лесіона.

– Я не зди... – почав було Гриша, але Лесіона на нього так поглянула, що він прикусив язика.

– Добре, ми проїдемо у відділок для з’ясування особистості нападаючої, – мовив поліціянт.

– Обов’язково з’ясуйте її ім’я, прізвище, – зраділа Лесіона, коли красень відкрив перед Іваноною дверцята автівки.

– Їдь! І до з’ясування усієї необхідної інформації додому не повертайся, – суворо наказала Лесіона.

Як тільки пара сіла у машину, Лесіона плеснула в долоні.

– Купідоне, стріляй! Але тільки не промаж! Бо як не влучиш, я усе Іваноні розповім, а вона влаштує тобі райське життя!

– У мене ще запасна стріла є, – мовив Купідон.

– Нічого не знаю! Стріляй влучно! – гаркнула Лесіона.

Купідон випустив стрілу та поцілив у пару з першого разу. Над машиною на кілька секунд з’явилася хмарка у формі сердечка.

– Хух! – щасливо видихнув Купідон. – Все, я свою справу зробив.

– Стоп! А друга стріла? – запитала Лесіона.

– Ти хочеш, щоб я в тебе поцілив?

– Ні, в мене не треба. Ми з Чотрякою живемо душа в душу, – усміхнулась Лесіона. – У того здихлика стріляй та його кавалера! Немає чого дівчатам мізки на сайтах пудрити. Хай летять голуби звідси!

Купідон вистрілив та поєднав ще одну пару.

– Тепер вільний? – запитав Купідон.

– Поки що так. Лети, – по-королівськи мовила Лесіона.

– Тепер лишилося найцікавіше: дочекатися Іванону та почути її розповідь про допит у відділку.