Розділ 8. Купідоне, стережися!

Розділ 8. Купідоне, стережися!

Іванона здалеку побачила елегантного чоловіка з великим букетом.

– Невже хоч третій виявиться нормальним? – розмірковувала Іванона. – Купідоне, якщо ти  цього разу мені якогось притрушеного кавалера підсунеш, начувайся, бо наврочу! – не на жарт розлютилась Іванона. Скільки ж можна?!

– Вітаю, красуне! Шарман! У житті ти ще прекрасніша! – закидав компліментами новий кавалер Іванону, хоч вона не встигла вимовити ані слова. – Фея! Чарівниця! Богиня!

– Спадкова відьма Іванона, – пішла ва-банк Мєлка. – Приємно познайомитися.

– А мені як приємно! Я – Герман! – відрекомендувався чоловік та приємно усміхнувся, демонструючи свої ідеальні зуби.

– І не злякався, що я відьма? – усміхнулася Іванона.

– Ну, мені постійно кажуть, що я кровопивця. Обожнюю, коли в людей є почуття гумору.

– Не треба намовляти на себе! То дурні говорять, – почула голос позаду себе Іванона.

Ще один красунчик? Оце джекпот! То Лесіона з заздрощів помре, коли дізнається, які красені біля неї в’ються. Все, Купідоне, відьмочка забирає свої слова назад. Не буде на тебе наводити вроки. Живи! Але можна було й раніше когось адекватного відправити.

– А ти чого тут? Гришо, ти чого приперся? – тихіше запитав Герман.

– Ти забув шапку. Застудишся, – спокійно мовив Гриша, а Іванона, почувши його слова, вже згадувала найстрашніші прокльони для Купідона.

Ні, ну це ж точно той Купідон сказився! От кого їй на побачення відправляє? Байдуже, що Іванона їм сама на сайті знайомств пише, у того летючого є стріли, чого не використовує?

– Ну, і довго ви збираєтеся з’ясовувати стосунки? – запитала відьмочка.

– Не лізь, коли тебе не питають, – огризнувся дружок Германа, хай йому грець!

– Агов, Гришо, ти геть страх розгубив? – ледь не втратила щелепу Іванона. Такого нахабства ще не було.

– Йди, куди йшла! – знову почувся голос Гриші.

У цей момент Іванона вирішила трохи позлити Гришу. Треба ж його провчити

– Ну, взагалі-то, це мене покликали на побачення! А ти не йшов би лісом, Гришо? – дуже лагідно запитала Іванона, дивуючись сама собі. От Лесіона б точно оцінила рівень її гри та самовладання.

– На побачення? Германе, що вона таке каже? Відьма! – розпереживався Гриша.

– Ну, так вийшло... – почав було бурмотіти чоловік, який таке приємно враження склав на початку знайомства.

– То вона тебе заарканила! Вона тебе приворожила! – кричав Гриша, відштовхуючи Германа від Іванони.

А відьмочка навмисно на ними йшла, ще й букет наперед виставляла.

– Бачиш, які гарні квіти мені приніс Герман, – сипала сіль на рану Іванона.

– Ах, ти ж! – хотів було замахнутися Гриша, але Іванона почала його гамселити букетом. Бідні квіточки, але опинилися не в той момент, не в тому місці.

– Будеш знати! – з азартом гналася за Гришою довкола Германа Іванона.

– Допоможіть! Вбивають! – кричав Гриша.

Неочікувано поряд з трійцею зупинилася поліцейська машина, яка їхала повз, а з неї вийшов привабливий поліціант.

– Що у вас тут відбувається?! Припиніть балаган розводити! – гаркнув красень-поліціант.