Розділ 5. Шейх з мандаринками

Розділ 5. Шейх з мандаринками

– Ой, точно шейх! – зраділа Іванона. – Все, біжу на побачення!

– Сто-о-оп! Куди це ти на ніч намилилася ? Ти – порядна відьма! Напиши йому, що завтра зустрінемося. Знайшовся нетерплячий!

– Ти поглянь, які у нього вогняні очі, які чорні брови... Красень! – вже бачила себе шейхинею Іванона.

– Мєлка, от не треба зараз ідеалізувати та створювати романтичну картинку наперед. Може то фотошоп, чи фільтри.

– Який фотошоп?

– Ой, не треба тут з себе наївну овечку удавати. Фотошоп, яким ти користуєшся, щоб десь додати, а десь зменшити на фото, – мовила Лесіона.

– Я скрізь ідеальна! – самовпевнена мовила Іванона.

– Та хто б сперечався, але я ж знаю правду, – усміхнулась Лесіона.

– На себе глянь! Я взагалі не уявляю, за що тебе той Чортяка кохає! – обурилася Іванона.

– Бо єдина і неповторна! – показала язика сестрі відьмочка. – Пиши тому шейху, що завтра прийдеш. Він же не перевертень якийсь. Хай чекає на тебе, мучиться.

– А тобі аби когось помучати!

– З тебе беру приклад, – відповіла Лесіона та вирішила заглянути на сторінку того лікаря-поета. – От дупцелюб бісовий! Поглянь, що пише:

«О, АнніФео, ніжна лебідко.

Тебе я чекаю, чаруюча квітко!

Очі твої діамантами сяють.

Як же я жив без тебе?! Я не знаю!».

– От, паразит! Усі одне й те ж пише! Тільки ім’я змінює, – здогадалася Іванона.

– Зараз ми йому оте його спамне римування припинемо, – відповіла Лесіона та почала щось клацати на планшеті.

«Півень облізлий, посередньо віршує,

Усім однакові вітання римує.

Спілкування з ним – нудне й дуже гірке.

Готовий поглянути кожному в дірку.

Ви не ведіться, дівчата, на нього!

І забувайте до нього дорогу!»

– Отак краще! – задоволено мовила Лесіона.

– Що ти вже там наклацала? – запитала Іванона та поглянула на екран.

У профілі її екскавалера великими літерами був написаний вірш, який склала Лесіона.

– Тепер хай спробує обдурити якусь порядну відьму! – мовила Лесіона.

– Ого! Це ти якогось айтівця на сайті знайомств спокусила, що таке зробив? – зацікавлено запитала Іванона.

– Та де там! Я вірна своєму Чортяці. Трохи магії і нічого більше! Йди лягати спати, щоб завтра приголомшити свого шейха! – порадила старша сестра.

Іванона взяла планшет та пішла до своєї кімнати. Зваживши минулий досвід з кавалерами, вона відповіла ще одному чоловіку, який видався їй дуже приємним та делікатним. У передчутті чудових побачень, Іванона поринула у царство Морфея.

– О, коханий, не так палко! О, ще! Я боюся лоскоту! Не там. Ти такий наполегливий... – буркотіла Іванона у своєму ліжку, коли сонце вже давно піднялося.

– Угу, лоскоту вона боїться! Вставай, сонько, бо проспиш побачення з тим наполегливим, – мовила Лесіона.

– Ммм... Я тебе також. Ще у вушко, – шепотіла Іванона, досі перебуваючи у полоні гарячого сну.

– Мєлка, прокидайся! – гучно мовила Лесіона та відкрила гардини, аби сонце потрапило до кімнати.

– Хто! Де?

– Агов! Це я! Ти вдома? А ти вже думала, що зі своїм шейхом на Канарах? – усміхаючись, запитала Лесіона. – Вставай, бо побачення проспиш.

– От вмієш ти невчасно розбудити! Такий сон перебила!

– Ну, якщо не хочеш, можеш спати далі. А на побачення із шейхом я піду, – навмисно дражнила сестру Лесіона.

Іванона одразу ж вистрибнула з ліжка та побігла одягатися.

Відьмочка обидві дісталися до місця, де мало бути побачення. Лесіона вирішила бути неподалік, бо хто тих шейхів знає? Хап Мєлку на плечі та у гарем! А з ким вона сперечатися буде?!

У домовленому місці вже чекав чоловік неслов’янської зовнішності. Смаглявий, бородатий, очі з вогнем та великим букетом троянд. Не запізнився, не поскупився – вже плюсик до карми!

Лесіона навострила вушка та намагалася почути кожне слово, яке вилітало з уст пари.

– Ти солодка, наче гранат! Соковита, наче апельсин, рум’яна, наче черешня та ніжна, наче персик! – сипав компліментами чоловік.

– Невже він із неї сік чавитиме? – тихо поставила сама собі питання Лесіона. Вона замислилася, що щось знайоме є у цьому шейхові...

Чорнявий ще щось бурмотів про солодку Іванону. В якийсь момент він пригадав мандаринки, а Лесіона згадала! Ніякий він не шейх! Він на Привозі торгує фруктами, і минулого разу втюхав їй дві гнилі мандаринки.

– Стережися, шейху! Брехло лимонисте! Влаштую я тобі зараз ківі з молоком! Думаєш, запудриш мізки Мєлкій? Фігушки! Зараз твої ананаси на виноград перетворяться! – вже неслася до сестри з «шейхом», який вже простягав до Іванони свої губи, а та не знала, куди дітися.