Розділ 2. Сайт знайомств та стріли Купідона

Розділ 2. Сайт знайомств та стріли Купідона

– Що писати? – запитала у сестри Іванона.

– Правду, – усміхнулась відьма. – Що ти в нас шикарна, дивовижна, неперевершена леді з жахливим характером.

– Угу! А так гарно починала. А можна якусь іншу кінцівку? Хоча б слово «жахливий» змінити на «лагідний», – поглянула на сестру Іванона.

– Ну, ми ж не мені кавалера шукаємо, – усміхнулась Лесіона.

– Ой, знайшлася «леді з лагідним характером», – пирхнула зі сміху Іванона.

– Мєлка, от будеш сперечатися, то взагалі нікого не знайдеш. Ану, бігом пиши: молода, доглянута, інтелігентна панночка...

– Це ти про кого? – підняла на сестру очі Іванона.

– Знаю, що не про тебе, але у цьому випадку можна й прибрехати, – мовила Лесіона.

– Ти хочеш сказати, що я не «доглянута»? – підняла рівно намальовану брівку Іванона.

– Ну, не у всіх місцях інтелігентна, – усміхаючись, мовила Лесіона.

– Ой, ти таке скажеш, інтелігентка всемісна, – буркнула Іванона.

– Ти не бурчи, а заповнюй анкету.

– Що писати?

– Мо-ло-да, при-ваб-ли-ва... – по складах мовила Лесіона.

– Та ну, тебе! – склала будиночком брівки Іванона.

– Що не так? Не молода? Страшненька?

– Заповнюй, бо зараз сама про тебе таке напишу, що навіть маніяки розбіжаться, – грізно мовила Лесіона.

– Добре, – відповіла Іванона та почала клацати на планшеті.

– Так, ідеально, тепер треба зазначити твій статус, – зі знанням справи мовила Лесіона.

– В активному пошуку? – запитально поглянула на сестру Іванона.

– Ти що, поліцейська? Чи собака, яка шукає наркотики? Це так банально та вульгарно. Ні, треба щось таке, щоб на тебе клюнули достойні кавалери, а не якісь бендюжники. Я тебе у будь-які руки не віддам, – турботливо мовила Лесіона.

– То що писати?

– В очікуванні стріли Купідона, – порадила Лесіона.

– Так пафосно?

– А чому б ні? Ти ж хочеш якогось породистого кавалера. Он про графа мені всі вуха продзижчала, а тепер погодишся на будь-кого? Ні, треба тримати планку. Не король, але шейх чи мільйонер нам підходить, – пафосно мовила Лесіона.

– Прям шейх. Так у шейхів же гарем є, – пригадала Іванона.

– Ой, а ти ніби заклинань не знаєш. Це навіть не треба у ЛаРоси знову «позичати» книгу, ти й сама тих усіх гаремних краль позбавишся, – закотила очі Лесіона.

– Яка ж ти кровожерлива! – потерла руки Іванона.

– Про що ти подумала? Ну, не помиєш кілька разів фрукти, додаси засіб для діареї і все. Думаєш, треба шейху серухи, якщо поряд є чудова Іванона, у якої ніколи не болить голова?

– Добре, як ти там про того Купідона казала? – таки погодилася відьма.

– В очікуванні стріли Купідона, – повторила Лесіона.

– Ой, аби тільки потім ті стріли боком не вилізли, – пробурмотіла Іванона, але заповнила графу «статус».