Гл. 50. Марія. Друга сторінка Щоденника.Кохання навпаки.

Він колись в запалі сказав: Ще невідомо, хто кому був більше потрібен спочатку.Я була поруч без жодних прорахунків.

Я подивилася йому прямо в очі, скидаючи останню броню.

— Звичайно, ти мені, — просто сказала я. Без гордості, без кокетства. Чиста правда на зламі життя.

Він мовчав кілька секунд, ніби вкарбовував ці слова у свою пам'ять. А потім протягнув руку, обережно торкнувся моєї щоки — гарячою, сильною долонею.

— Ти мені теж була потрібна, — тихо відповів.

Це було більше, ніж просте зізнання в коханні. В усякому разі, для мене.

Наші уявлення про кохання спершу різнилися. Мені подобалася цитата Екзюпері: "Любити - це не дивитися один на одного. ЦЕ дивитися в один бік." Якось я її Володі озвучила. Він відповів: Кохати - це якраз дивитися один на одного, щоб помітити що відбувається з іншим. За потреби - допомогти. В один бік дивляться на розстрілі.

Кажуть, найкраще пам'ятається те, що трапляється вперше: перший сніг, перше кохання, перший поцілунок. У мене ж усе інакше. Можливо, справа у віці, не знаю. Але останнє кохання зовсім не перекреслює те, що було до нього. Воно просто саме стає — першим. Напевно, тому наша з Володею перша полуниця мала якийсь чарівний, ні з чим не порівнянний смак? Вона здавалася солодшою за ту, з далекого дитинства. Добре, що у мене є щоденник, якому можна довірити ці думки. Володі я цього ніколи не скажу. Йому й не потрібні слова — достатньо того, як світяться мої очі.
Ми, жінки, роками вчимося бути сильними. Тримати удар, коли світ навколо тріщить по швах, витягувати інших, нести відповідальність. А потім настає момент, коли ти зупиняєшся і питаєш себе: а де ж моє право на ніжність?
Я отримала його з чоловіком, який не вписувався у звичні рамки та стереотипи. У соціальні ролі. Його минуле й досі навіює на мене холод, хоч я багато чого не знаю. Але саме з ним зараз мені надійно та добре. Життя дивна річ. Здається, усе заплановано, розложене по полицях. Але іноді ти починаєш розуміти, що твої плани не збулися і треба вибудовувати нові. А іноді п'ять хвилин здатні змінити життя.