На жаль, люблю

Сонце

Її імʼя — палаюче сонце,

Очі — весняна трава…

І голос неначе з пісні,

Що так давно слухаю я.

Її тіло — уламок кришталю,

Руки — промені сонця, зірок яскравий парад.

Великі червоні, обвітрені губи —

Моя наснага життя.

І хочу кричати для неї усі найкращі слова,

У моїх думках тепер лиш вона — мій маленький сенс буття.



#1638 в Різне
#295 в Поезія

У тексті є: вірші

Відредаговано: 30.07.2025

Додати до бібліотеки


Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше