Її імʼя — палаюче сонце,
Очі — весняна трава…
І голос неначе з пісні,
Що так давно слухаю я.
Її тіло — уламок кришталю,
Руки — промені сонця, зірок яскравий парад.
Великі червоні, обвітрені губи —
Моя наснага життя.
І хочу кричати для неї усі найкращі слова,
У моїх думках тепер лиш вона — мій маленький сенс буття.
Відредаговано: 30.07.2025