Розділ 6: Втрата і набуття сили для нового життя

Зібравши всі свої сили, Аміна і Таїр вирішили зустрітися в кафе на своє перше офіційне побачення. Таїр планував офіційно і красиво освідчитися для Аміни, щоб вона стала його дружиною!

Ніч напередодні цього побачення вони практично не спали, весь час переживали. Про цей час вони мріяли стільки років. Кафе для зустрічі було обране не просто так, а саме це кафе вони бачили у своїх снах, це місце, де вони могли б почати заново, було дуже символічним. Саме це кафе Таїр проєктував самостійно і під час роботи над цим проєктом, він віддавався спогадам і мріям про Аміну. Багато років тому він вирішив, що навіть якщо ніколи більше не побачить Аміну, своє перше і єдине кохання, але він увічнить свою любов до цієї дівчини. Таїр вирішив створити шедевр у вигляді цього кафе, куди приходитимуть закохані пари і відчуватимуть енергію кохання. Але він навіть не уявляв, що через кілька років, коли він закінчить своє кафе, то він зможе запросити Аміну на їхнє перше побачення в це кафе. Таїр зробить їй пропозицію руки і серця в цьому місці, яке він проектував, думаючи про неї. Він обов'язково розповість їй про це. Тепер у них усе життя попереду!

Аміна прийшла заздалегідь і з нетерпінням чекала на Таїра в кафе. Вона милувалася місцем зі своїх снів. Це було дивно потрапити наяву у свій сон. Усе було детально продумано в інтер'єрі цього кафе. І зараз у кав'ярні вона була одна, як і у своїх снах. Вона дуже чекала Таїра! Дівчина дуже хотіла дізнатися про секрет Таїра, як він так детально все продумав, адже про свої сни вона нікому не розповідала. Аміна ще раз переконувалася, що їхній зв'язок дуже міцний і сильний, що вони один одного відчувають і підтримують скрізь, навіть крізь відстань і простір.

Час минав, але Таїр так і не з'явився. Аміна почала турбуватися й озиратися, сподіваючись побачити його вдалині. Вона чекала, чекала багато годин, але він так і не прийшов. Уже стемніло. Її серце почало битися швидше від тривоги. Аміна зателефонувала йому, але слухавку ніхто не піднімав. Прочекала вона так до глибокої ночі і після того, як втомилася, то вона в сльозах, і скривджена поїхала в готель. Аміна гірко проплакала кілька годин, і сама, не розуміючи, що сталося, але серце тремтіло постійно, ніби попереджаючи про щось страшне. Заснула Аміна вже під ранок і сон був поверхневий і тривожний.

Вранці її розбудив телефонний дзвінок. Дзвонили з дому Таїра. Аміна дізналася, що Таїр учора потрапив в аварію, на шляху до кафе, де на нього чекала Аміна. Його машина вилетіла з дороги й перекинулася.

- Дитинко.... Аміна.... Таїра більше немає з нами на цьому світі.... Він загинув... Учора, коли їхав до тебе на зустріч, він потрапив в аварію. Це я винна у всьому...

Таїр знайшов учора твої старі листи, які ви писали один одному в юності. Я ховала всі листи, які ти йому надсилала. Зрозумій мене правильно, я хотіла вберегти мого хлопчика від гніву богів, адже він повинен чинити за законом нашої релігії. Але я не вберегла мого хлопчика.... І тепер він загинув! Таїр так був сердитий на мене за це, вперше в житті лаявся на мене і говорив, що я вкрала його життя. У такому стані, він вибіг і сів за кермо. Як мені повідомили, що аварія трапилася саме на тому місці, де й раніше в нього була аварія до коми. Я розбита горем... Пробач мене, Аміна... Пробач мене, Таїре, мій хлопчику... - сумувала мати Таїра.

Аміну ніби паралізувало від страшної реальності. Вона була в жаху від почутого. Її емоції ніби стиснулися в лещата. Аміна нічого не відчувала. Аміна відмовлялася вірити в те, що відбувається. Аміна хотіла бігти світ за очі і швидше знайти місце глибше, щоб перечекати бурю, що насувається.

- Ні, ні, ні, ні! це не правда! Це брехня! Він не може піти. Не має права! Я чекала на нього стільки років. Я знайшла його. Я розбудила його з коми і знову втратила! Цього не може бути. Я не вірю! - у запереченні шепотіла Аміна.

Похорон Таїра пройшов без Аміни. Вона не змогла знайти в собі сили прийняти той факт, що Таїра більше немає. Аміна не могла змиритися з тим, що більше не побачить його. Не могла змиритися з тим, що не була з ним в останні моменти його життя. Вона звинувачувала себе, що не була поруч і не було шансу врятувати його. Аміна звинувачувала себе, що втратила його назавжди. Аміна не хотіла бачити, як його тіло опускають у землю, цього вона не змогла б пережити. Аміна вирішила тікати, тікати якомога далі від цього місця, від своїх думок, від усього, що могло нагадувати і повертати в цей страшний день. Аміна вирішила залишити в пам'яті тільки ті світлі моменти очікування зустрічі з Таїром, це вона вважала безпечним. Все інше вона намагалася стерти з пам'яті. Горе й туга охопили її. Вона не могла впоратися з втратою Таїра. Він був її єдиним справжнім коханням. Світ Аміни звалився, і її серце було розбите остаточно і на мільйон шматочків.

Аміна вирішила виїхати зі свого рідного села, щоб почати нове життя далеко від місць, які нагадували їй про Таїра. Аміна вирішила виїхати до Парижа, щоб бути якомога далі від знайомих місць. Вона залишила все позаду, свою сім'ю і друзів, і поїхала в незнайоме місто. Аміна хотіла забути все і почати з чистого аркуша. Вона вирішила знайти місце, де нічого більше не нагадає їй про Таїра. Але тільки з розбитим горем, крижаним серцем, вона нічого не могла зробити. Аміна злилася на Таїра, багато плакала і потім засинала в сльозах. Але відпустити його вона не змогла і з кожним днем це її руйнувало сильніше.

Аміні, як і раніше, снилося кафе, в якому вони зустрічалися у снах раніше і підтримували одне одного. Але у своїх снах зараз, вона була там одна. Аміна постійно злилася, вона кликала Таїра і трощила все навколо в цьому кафе.