Розділ 2: Фатальна зустріч і початок кохання

Дівчина, на ім'я Аміна, зростала в маленькому селі Бріттас, провінція Ленстер, Ірландія. Село Бріттас оточене горами, річками й озерами, що робить його відокремленою громадою, кардинально відмінною від підвалин прогресивного й динамічного Дубліна. Сім'ї, які бажали бути ближчими до первозданної природи та її творіння, обирали саме село Бріттас для свого постійного проживання і примикали до місцевих громад.

Сім'я Аміни належала до одного з найстаріших кланів у селі, що мешкають на правому березі бурхливої річки, і їхні релігійні переконання були глибоко вкоріненими в традиції місцевих старовірів. Аміна була тихою, але розумною дівчинкою з глибокими карими очима і довгим чорним волоссям. Аміна росла дуже старанною і слухняною дівчинкою і шанувала старших у родині. У громаді постійно повторювали, коли вона виросте, то муситиме виконати обов'язок і правила родини. Згідно з давніми традиціями, кожну дівчинку видають заміж, після настання певного віку, щоб примножити добробут сім'ї. Майбутнього чоловіка обирають старійшини сім'ї з парафіян громади. Про заміжжя домовляються батьки одразу після народження дівчинки, бо в них на прикметі вже є хороша партія. І обранець має також належати до їхнього клану, бути частиною сім'ї та спільної віри. Дуже важливо було примножити і поєднати не тільки сім'ї, а й нажите багатство. Заборонялося і суворо каралося, якщо молоді люди самостійно намагалися вибрати собі пару і часто це були руйнівні вибори через свою недосвідченість. Про ці страшні долі розповідали старші жінки в роду. Дівчатка в родині дуже лякалися і боялися порушити закон. За інакомислення і вільний вибір карали вигнанням із клану. 

Одного теплого літнього дня, Аміна вирушила на берег бурхливої річки, щоб допомогти своїй матері прати білизну. Аміна була вже досить дорослою, нещодавно їй виповнилося 16 років. Вона дуже добре справлялася з усіма домашніми обов'язками. Жінки в сім'ї дуже хвалили її й казали, що вона буде дуже гарною дружиною, бо саме хазяйновитість цінують чоловіки й лагідну вдачу.

У цей час на протилежному березі річки Аміна побачила молодого хлопця на ім'я Таїр. Таїр був з іншого клану, що мешкають по лівий бік річки. Ці два потужні клани ворогували дуже давно, але ніхто не знав причину цієї багаторічної ворожнечі. Про сім'ю на лівому березі багато розповідали легенд і забороняли з ними спілкуватися. Аміна часто спостерігала через річку за цією сім'єю, вона багато думала і намагалася знайти відповідь багаторічної ворожнечі.

«І за що їх не люблять? Чому забороняється з ними спілкуватися? На вигляд вони звичайні й такі самі люди як ми. Але чому ніхто не називає справжню причину цієї давньої ворожнечі?»

Аміна була вражена тим, який вигляд мав Таїр, адже вона його одразу не впізнала, він дуже сильно змінився. З маленького хлопчика виріс красивий і ставний молодий чоловік. Хоч вони особисто не знайомі, але через річку бачили і спостерігали один за одним багато років.

8 років тому в сім'ї Таїра щось трапилося тоді і Таїр разом з батьком поїхали на багато років в інше місце жити, і ніхто не знав причину цього. Аміна навіть стала забувати про цю сім'ю.

Цього ранку, побачивши Таїра, вона відчула радість, ніби вона знову побачила давнього друга. Він теж її помітив і навіть кинув усі свої заняття. Таїр завмер без руху, коли з цікавістю спостерігав за тим як Аміна допомагає своїй матері. Таїр усміхався і світився від щастя. Хлопець помахав Аміні. Його чорне волосся було зачесане назад, але вітер розтріпав його волосся і створювалася смішна картина. Його посмішка була світлою і привітною. Таїр був старший за Аміну на кілька років, але зараз їй здалося, що вони були створені одне для одного завжди.

Дівчина почервоніла і відвернулася. Мати помітила їхній обмін люб'язностями й насупила брови та насварила дівчинку за легку й неприпустиму поведінку. Аміна відразу ж послухалася свою матір і занурилася в роботу. Але в думках вона знову і знову поверталася до образу Таїра. Мати скрізь супроводжувала Аміну й розповідала постійно про звичаї та правильну поведінку в їхніх традиціях. Аміна все слухала й корилася. Аміна змушувала себе не думати про себе і свої бажання. Не прийнято бажати жінці. Є борг перед сім'єю, який вона має повернути.

Лише рано вранці вона могла залишитися наодинці з собою, коли виконувала завдання для комфорту сім'ї. Необхідно було на світанку, коли ще всі сплять, піднятися вранці й піти на річку по воду для ранкових процедур умивання. Аміна несла повні відра з водою за допомогою дерев'яної палиці.

Аміна любила дивитися як прокидається природа вранці. Любила дівчина слухати спів птахів і дзюрчання води. Вона відчувала себе вільною і сильною. Вона заплющила очі й поринула в блаженний стан.

Раптом вона почула плескіт води, ніби величезна риба заплуталася в сітках. Аміна розплющила очі й почала шукати джерело звуку. Вона одразу побачила, що до її берега приплив саморобний кораблик, до якого був прив'язаний вантаж і записка. Вона машинально взяла кораблик і поставила на сушу та з цікавістю почала оглядати. Раптом вона почула своє ім'я. Її хтось кликав на ім'я і звук виходив з іншого берега.

- Амінааааааа - повторив хтось на тому березі.

Аміна насупилася і намагалася роздивитися силует на іншому березі. Вона побачила молодого хлопця, який їй махав двома руками. Це був Таїр. Аміна усміхнулася. Він показував на кораблик. Вона зрозуміла, що це він навіщось відправив кораблик на її берег.

- Відкрий коробочку. Там подарунок для тебе. Це для тебе я зробив своїми руками. - говорив Таїр.

- Для мене? Подарунок!? - дивувалася Аміна, але вона була так натхненна, і приємна хвиля ніжного почуття наповнювала її серце.

«Він зробив для мене своїми руками.» - приємні думки наповнювали дівчину.