2.2

2

Я здобув перемоги над правителями

усіх чотирьох частин світу і всі ворожі

країни я залив сукровицею смерті.

Золото, срібло, майно, багатство, людей

від немовлят до старців, коней, велику і

дрібну рогату худобу, весь незліченний

полон і невимірну здобич я припровадив

в Ассирію. Над їхніми країнами я поставив

царів, намісників областей і міст та начальників

(гарнізонів ?). Я наклав на них ярмо Ашшура,

мого господа. Храмові податі … для Ашшура

і великих богів, моїх владик, я навіки встановив

для них. Я призначив міру данини для моєї

величності – щорічної, без пропусків – і наклав

її на всіх них, щоб вони покірно тягли моє ярмо.

Тріумфальна стела царя Асархаддона

з м. Ашшура; 670-і рр. до н. е.

Похмурим та неговірким прибув Асархаддон у Ніневію. Три доби відлежувався, яко недужий, і роздратовано волав на прислугу. На четвертий ранок після омовіння, масажу, втирання пахощів, сумирного довготерпіння під ножницями, шпильками і голками цирюльника Асархаддон прочовгав у свій робочий кабінет. Та засів-згубився серед скупчення височезних стосів табличок – кожна зі справою пріоритетної нагальності, яку не за чином самостійно вирішувати міністрам царського двору.

Наперед скривився, заглиблюючись у чтиво. І не дарма.

На рішення царя очікували новини, ще прикріші, ніж передбачав.

Намісник Парсуа глибоко врази­в повідомленням про таємниче зникнення Абібаддіна. Намісник схилявся до думки, що це дезертирство. Послання вк­рай спантеличило Асархаддона. Ну от, знову… Ох, дедалі частіше тепер доводилося замислюватися над тим, чи може довіряти людям, котрі його оточують. Якщо зрадив найдовіреніший воєначальник, то хіба не може задумати в серці зраду туртан армії? Тим паче, і туртан, і вищі офіцерські чини, які з Сінаххерібом проливали свою кров під стінами неприступного Вавилона, оце і відкрито нарікали, і поза очі виказували невдоволення провавилонськими симпатіями царя.

Та от поправді вжахнуло Асархаддона повідомлення шпигу­нів про задуми ворогів та їхні дії на окраїнах імперії. Найбільша загроза віяла від Каштаріті. З власними незчисленними ратями та союзними воїнами півночі він продовжував активно наступати. Упав Кілман, мідійці з боями просуваються провінцією Парсуа, замикають кільце довкола Хархара… На північному сході маннеї і саки Ішпака-царя плюндрують укріплені поселення провінції Алабрія. А в найважливіших стратегічних пунктах закріплюються, залишають чималі гарнізони.

Асархаддон зблід, читаючи повідомлення з північних і західних обводів імперії. Скориставшись виступом Мідії та Манни, безбоязно громадять раті вздовж кордону цар Урарту Руса і союзний йому цар кімерів. Придворні шпигуни в один голос стверджують: Руса планує захопити багату металами і худобою країну Шупрія – ціль багатовікової ассиро-урартської конфронтації.

Справді бо, Асархаддонові та його царству боги наслали доленосні випробування.

Цар метався палацом, гарячково роздумуючи, як би то по­долати ворогів, що звідусіль напирали. Закликав до себе найвпливовіших у країні представників старої родової та нової військової аристократії. Не домігся від них нічого путнього, крім єдиної ради – воювати. Жерці Ашшура, з котри­ми чинив узливання та цілопалення верховному богові в припалацовому храмі, повторили те саме: зброя Ашшура понищить ворогів; виступи – і ти переможеш їх.

Асархаддона гнітили сумніви у власній спроможності затушити полум’я, що охопило понад дві третини прикордонних провінцій імперії. Навіть не уявляв, в який бік найперше податися, і чи вийде з цього щось путнє.

Цар над царями був не імпульсивною, а тверезо мислячою людиною. З огляду на наявні сили та масштабніс­ть ворожих виступів, швидка й відносно легка перемога над сусідами здавались йому чимось примарним.

Ні, звісно, він зумів би врешті-решт впоратися з отим Каштаріті. Але ця його спілка із полчиськами скіфів царя Бартатуа розвіяла спокійний сон і посіяла в серці чималу гризоту. Через урартські “джерела” Асархаддон переві­рив те, що йому прямосердо розповів Сваргапіт. І переконався: силища, зібрана на окраїні світу царем Бартатуа, настільки могутня та грізна, що залюбки може похитнути традиційну розстановку сил і впливів у Азії на користь того чи іншого союзника. А тут ще цей осоружний Руса, син Аргішті, з наміром підкорити Шупрію, а кімерам, відповідно, уступити всі північно-західні провінції рів­нинного правобережжя Євфрату.

Довкола ассирійського лева стовбурчило шерсть на загривках і клацало іклами чимале скупчення гієн. І вони щохвилі нахабніли та змикали смертоносне кільце. Асархаддон в юності під час одного з полювань бачив, як зграя гієн за ніч зажерла дебелого лева, котрий понадіявся на власні сили. Урок той, дарований богами, закарбував у пам’яті на все життя.

Цар над царями був не імпульсивною, а тверезо мислячою людиною. З огляду на брак підготованих полків доводилося на повну задіювати пресинг дипломатії. Особисто інструктував писців дипломатичної служби щодо змісту й тональності грізних реляцій до десятків правителів і вождів, які розпускали хвости в тіні Високої Гори.