1.8

8

Я, Ашшур-ах-ід-дін, цар могутній, чиї

повеління незрушні, чий державний наказ

ніхто не сміє зневажити. Я той, кого не лякає

блиск зброї й буревій битви; проти кого

жоден з царів-суперників ніколи не відважу-

вався на опір удруге, не смів повторно

зібратись на рать. Той, проти кого не зміг

встояти на бранному полі ані жоден

з моїх суперників-правителів…

Третій лист Асархаддона до царя Шубрії;

цит. за: Реляція Асархаддона до бога

Ашшура; 673 р. до н. е.

Високо-високо здіймаються неозорі стіни Ніневії. Місто оперізує титанічна внутрішня стіна, складена з цегли-сирцю. Має двадцять чотири метри заввишки й десять метрів завширшки. Три сторожові колісниці звільна розминаються на горішньому парапеті внутрішньої стіни. Верхній ярус і гострі зубці її інкрустовано глянцевими глазурованими плитками. Сліпуча синь іскрить на десятки і десятки кілометрів. Караванам ген-ген, від самого обрію, видно божествений сяючий ореол, що мерехтить і небесним покровом божої опіки огортає столицю царства над царствами. У клинописних анналах сю стіну так прозвано «Та, котра своїм жахаючим сяйвом відстрашує ворогів».

Зовнішня стіна Ніневії на чотири метри нижча і вужча. Зате вимурована з каменю на кам’яному фундаменті. Ані підкопати, ані пробити стіноломами! О, Сінаххеріб, котрий розгризав могутні фортеці, немов горішки за сніданком, знався на фортифікаційному зодчестві. Кращі каменотеси Азії життя поклали, вибудовуючи титанічне укріплення Зовнішньої стіни.

На баштах купчиться оборонне оснащення: чани для розігріву бітуму і сірчано-смоляної суміші, рури вогнеметів, каркаси і ляди метальних механізмів, здатних за півгодини обстрілу свинцевими ядрами і глеками з рідким вогнем винищити на декілька кілометрів углиб усі облогові вежі й тарани ворожої армії. Механізми ті й амбразури прикриває зовнішній навісний ряд здоровенних щитів зі зміщеним донизу центром ваги. Ці рухливі щити надійно гасять енергію ударів ворожих каменеметів.

Довкола стіни перед містом викопано гігантський рів завширшки сорок два метри. Заповнено його протічною водою із Тигра й Хосра. Барки міської сторожі чинно плавають цією новою рукотворною річкою. На барках чатують стрімкі гепарди й людожери-кангали, натреновані здоганяти і розривати тих необачних, на кого вкажуть вартівники.

За стінами лежить заасфальтований простір для маневрування військ. Відтак, чітко спанованою шахівницею розбігаються квартали з дво- і триповерховою забудовою, а між ними стрункими рядами пролягають нові широкі вулиці і проспекти, криті арики і каналізаційна мережа. Стару забудову з її кривулястими тісними вуличками, де складно було розминутися двом зав’юченим віслюкам, та з наліпленими одне поверх одного «ластівчиними гніздами» цар повелів знести до підвалин. За Сінаххеріба Ніневія переродилася у квітуче, щедро обводнене й озеленене місто з гармонійним геометричним розплануванням житлових, культових, господарських і військових кварталів. У небачене до того часу місто-сад розквітла столиця: із питними фонтанчиками, із вимощеними вулицями, із стоками для нечистот, із величними храмами, із піднебесними пахощами цілопалень ароматичних смол на маківках зіккуратів, що перебивали дим кізяків у кабицях містян, із щебетом птаства у кронах численних пальм, кипарисів, тисів, карагачів, лаврів, теребінтів, тиків, самшитів, миртів і олеандрів.

Над неозорим Нижнім містом на рукотворній тридцятиметровій горі височіє, а в пору спекотного серпанку неначе й справді ширяє Верхнє місто – оселя небожителів, помазаників і служителів божих. Понад мурами цитаделі яскріють соковитою зеленню висячі сади меншого, жіночого палацу, оберненого терасованими фронтонами в бік міста. Двадцять сім пар гігантських крилатих херувимів охороняють височезні проходи у просторі покої і зали чоловічого палацу-резиденції царя над царями.

Рідко кому таланить бодай разочок у житті зазирнути сюди. А ті чужинці з посольських місій, котрих вели довгими переходами на аудієнцію до володаря світу, мимоволі знічено миршавіли й втягували голови в шиї, шоковані калейдоскопом пишнобарвних мармурових барельєфних панно із крилатими аннунаками і царями-попирачами народів, з численними сценами падіння непокірних столиць та масових страт грішників, котрі завчасу не скорилися волі бога Ашшура.

Внутрішні покої резиденції володаря світу вражають уяву веселковою строкатістю барв стінописів, а також пишнотою декорування золотом і сріблом, відполірованими до блиску електром і міддю, алебастром і лазуритом, слоновою кісткою і мармуром, драпіруваннями усіх відтінків порфиру, золота й перламутру, меблями із духм’яних ялівця і тику, самшиту і кипарису, сирійського теребінту, ліванського дуба й урартської сосни…

У тронному залі пахне ладаном і миррою, неначе в небесному едемі. Веселковою грою відтінків мерехтять лампіони. Кристали-світлозбирачі й рури-світловоди наповнюють внутрішні приміщення без вікон переливами м’якого сонячного сяйва. Сволок смолоточить кедровою свіжістю ліванського взгір’я. Високо вгорі стеля пістріє золотими зірками на сяючому тлі глянцево-лазурових кахлів. Грізно зорять на людців статуї богів-хранителів царя: орлиноголовий бог-витязь Нінурта, крилатий лев-владар потойбіччя Нергал, хрестокрилий бог неба Ану та крилатий бугай Мардук.