1.2.8

8

Я – Асархаддон, цар всесвіту, цар Ассирії,

могутній витязь, перший серед земних царів,

син Сінаххеріба, царя Ассирії, онук Саргона,

царя всесвіту, царя Ассирії. Я – сотворений

Ашшуром і Нінліль, улюбленець Сіна й Шамаша,

улюбленець Набу й Мардука, кохане дитя цариці

Іштар, бажання серця великих богів.

Аннали царя Асархаддона; 670-ті рр. до н. е.

Церемонія в криваво-червоному мавзолеї бога Ашшура тривала. У серці божниці на припіднятій у людський зріст платформі височів цар богів Ашшур. Над монументальним престолом із мармуру й золота візуально неначе розпластався в леті ширококрилий золотий сонцедиск. Із тла диску возвеличувався Лучник у рогатій тіарі. Довкола бога над богами в підлеглих позах стовбичили Мардук, його дружина Сарпаніт та інші боги-піддані, яких вивезено зі сплюндрованого Вавилону.

Посеред передбрамного залу на вивищеному троні велично й незворушно, наче бог, завмер цар смертних Асархаддон. Довкола нього в підлеглих позах згромадилися перші мужі імперії.

Асархаддона вбрали в розкішні тронні шати. Поверх спідньої сорочки на ньому виблискувала царська канді – довгопола туніка з найдорожчого тірського порфиру з розкішним ґаптуванням золотою ниткою, витканими золотосяйними крилатими дисками-символами бога Ашшура, знаками інших богів-хранителів, а також щедрими розсипами інкрустацій – золотих розеток, перлин, смарагдів, бірюзи, нефриту й решти різновидів ограненого коштовного каміння. Рукави і поділ канді прикрашала золота бахрома з вплетеними у неї криваво-червоними рубінами. Поверх рукавів веселково мерехтіли коштовності, інкрустовані в масивні золоті браслети.

Широкий набірний пояс з аметистами та агатами стягував канді в талії. З-за пояса стирчали два кинджали з руків’ями, пишно всипаними коштовним камінням. З грудей звисало царське намисто зі спадковим діамантом владик Ассирії, а також золотими символами богів-опікунів: зіркою Іштар, диском Шамаша, півмісяцем Сіна, стилосом Набу, дворогом Ану і тризубцем Адада.

Золототканна пурпурова мантія, розшита китицями фінікового цвіту – символами процвітання – крилатими аннунаками і знаками астральних богів, складками-хвилями спускалася з лівого рамена й вистеляла підніжжя трону.

Ясне чоло царя над царями увінчали кидарисом з білосніжної повсті. Формою він нагадував семиступінчатий зіккурат храму Ашшура. І був відповідно декорований потрійним рядом золотих рогів Ану, а над чолом – спірально закрученим рядом золотих дисків-символів бога Ашшура. З долу тіари на плечі володаря спадали ясноблакитні пурпурові стрічки з золотими китицями на кінцях. Легка косметика підкреслювала богорівну білизну обличчя й пишну чорноту брів, вій, хвацько закручених вусів і бороди, увитої кільцями й зафіксованої золотою ниткою. Мочки вух відтягували масивні сережки. Кожна – з сімома сосками достатку, всипаними блискучими діамантами. Сніжно-білі срібні нитки-фіксатори в елегантно завитих кучерях пишної гриви владаря додавали йому божественної сановитості й відзнаки мудрості статечного літами правителя над чорноголовими.

Обидва зап’ястя володаря прикрашали годинникоподібні роко- і астронометр – вузькі браслети із пірамідкою накладеними одна на одну тоненькими золотими пластинками-циферблатами. На кожному верхньому диску зображено було священний дванадцятипелюстковий символ-уособлення вічності царя над богами Ашшура. З-під верхніх виглядали обідки з поділками нижніх дисків. Дванадцять зодіакальних сузір’їв, а також фази взаєморозташування планет, календарного руху місяця і сонця хитромудро співвідносилися на окремих дисках-шкалах. Двома пальцями шкали прокручувалися одна співвідносно іншої й слугували премудрим календарно-прогностичним інструментом вирахування дат наближення важливих днів вшанування астральних богів, а також прогнозування їхнього сезонного впливу на циклічні процеси в довколишній природі, наближення засух, дощів і водопілля, на аграрні фенофази, зрештою, на астрологічну долю правителя і його країни. О, та шумерська шістдесяткова система числення переживе тисячоліття й дотепер слугуватиме людству мірилом одиниць часу. Гм, доживе й астрологія та ті знання, що дадуть імпульс до розвитку точних наук і фінікійцям, і еллінам, і персам, і юдеям, і арабам, і європейським фундаторам перших університетів.

Долоня царя стискала золотий скіпетр патріарха культу Ашшура й верховного владики земної держави його. У шуйці, за поконом, справедливий суддя тримав ажурну кам’яну сумочку з пишним різьбленням пальметок, розеток і зірок. Це було мірило мірил – еталон справедливої ваги – верховний ревізор чесності оборуток у суспільстві, яке торгівля породила, збагатила й врешті-решт вивищила в найбільшу земну імперію.

Двометрові виструнчені євнухи-кушити видніли з-за спинки трону, схиляючи над владикою золоту парасольку та опахало зі страусового пір’я. Парасолька уособлювала світ богів і гарантувала небесний покров. Сріблом на ній було виґаптувано священні регалії божеств-опікунів держави і трону: крилатого диска бога Ашшура, шестипроменевої зірки богині Іштар, вилки-дворога бога Адада, шестирогатої корони бога-володаря Неба Ану та півмісяця в диску місяцеликого бога Сіна.

Цар над царями в імпозантній позі помазаника божого приймав присягу на вірність. Царський писар, державний оповісник, туртан армії, півтора сотні інших сановників царської адміністрації, намісники-євнухи, міські магістрати, сини залежних царів у строго визначеній послідовності падали ниць, складали перед троном регалії своїх високих чинів, присягали на вірність іменами богів і богинь імперії.