Напевне, на похорони до Моріса ніхто б не прийшов, якби не деякі події, які сталися в ці дні. Справа в тому, що місто переполошилося, раптом повіривши бідоласі, після того як всі на власні очі побачили його брата, крокуючого вулицею. Вже на похоронах вони дізналися, що це був не привид, одержимість яким згубила Моріса. Це дійсно був його брат. Як? З його особистих слів було ясно, що того самого дня в 1976 році він зовсім не помер, а був заживо похований в могилу. Наступної ночі його розкопали й оживили два чоловіки, які без особливих пояснень накинули йому мішок на голову й потягнули за собою. Його привели на плантацію цукрової тростини й примусили працювати як раба. Таких як він там було багато. У більшості історія була однакова - могила, повернення, рабство. Але одного разу їм удалося підняти бунт і тому вони змогли втекти. Роберт та ще один бідолаха по імені Нарцис були зачинщиками бунту. Після цього ті, хто вижили й змогли втекти, повернулися додому. Згодом жителі Жакмеля дізналися, що за декілька діб після появи Роберта в Порт-о-Пренс до сестри навідався брат на ім’я Нарцис Клервіус, якого вона поховала рівно 18 років тому, в 1962 році. Роберту було дуже жаль, що він посприяв смерті брата. Як встановив лікар, бідолашний помер від серцевого нападу, зумовленого сильним переживанням. Слід також сказати, що дружини Моріса, Амелії, на похороні ніхто не бачив.
Ви скажете: «То й що? І чому нас має навчити ця дивна історія?» Я не буду говорити, що вона відкриває якісь прописні істини. Це не так. Але вона наглядно показує нам те, що буває, коли людина чинить зло, а надто - зраду. Так чи інакше, воно повертається, хоча й зовсім не так, як ми того очікуємо. Тож будьте розважливі у рішеннях та майте свою голову на плечах, аби не повторити долі бідолашного Моріса. Я не берусь його судити. За мене та за вас це прекрасно зробило життя. Це була його справедливість. Жорстока справедливість...