На висоті почуттів
34. Ярослав
Ми стояли і цілувалися в темряві. Я тримав її у своїх руках, таку тендітну, і відчував, як вона тремтить поруч зі мною. Якби вона сказала, що нічого до мене не відчуває, я б відпустив її. Але я був упевнений — таких емоцій вона не переживала ні з ким раніше.
Моя гарна незнайомка. Ще зовсім юна, але вже така мудра. І я використаю шанс, який подарував мені Всесвіт. Мені не просто добре з нею — мені неймовірно добре. Поруч із нею я ніби оживаю.
Чи це кохання? Не знаю. Але знаю точно: таких почуттів я не відчував ніколи. Так, у моєму житті були жінки. Я легко заводив романи, легко розлучався, жив так, як хотів. Але жодна з них не торкнулася моєї душі так, як вона.
Раніше я не вірив у кохання з першого погляду. Посміхався, коли хтось про нього говорив. А тепер сам стояв посеред темряви і розумів: закохуюся в неї з кожною хвилиною все сильніше.
І мені байдуже, що між нами дванадцять років різниці. Поруч із нею я відчуваю себе чоловіком, який уперше дозволив собі бути щасливим.
#1451 в Жіночий роман
#5640 в Любовні романи
#2410 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 26.06.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
