Мене розірвало на частини, коли я побачив свою Стасю з подругами в компанії молодого чоловіка, який ще й сидів поруч із нею. Я не стримався і пішов до них.
Стася сиділа з широко відкритими очима, коли побачила, що я наближаюся до їхньої компанії. Я був настільки розлючений, що не міг контролювати емоції. Мінус закоханості в тому, що твоя маска байдужості розлітається на друзки. Залишається тільки вона і я. Ніхто не має сидіти біля неї, торкатися неї, розмовляти. Так, я повний телепень, але я шалено її ревную.
Мені хотілося рознести тут усе, що мені попадеться під руку. Я дуже сильно стримувався, щоб Стася не зрозуміла мій спектр емоцій, які я відчував.
Як виявилося, це був їхній друг. Але від цього не легше. Кір так дивився на мою Стасю, що мені замість потискання руки хотілося вдарити його. Я стримався — заради неї.
Дівчата все зрозуміли і швидко взяли ситуацію у свої руки. Але коли я звернувся до Стасі й сказав, що пізніше зайду, у Кіра — так його назвали дівчата — ніби відвисла щелепа.
Він у неї закоханий, сто відсотків, сидів і поглядав на неї, ніби вона їй подобається. І це мене дратує так, що я хочу рознести все, що є поруч.
Щоб трохи остудити емоції, після того як закінчив усі справи, я вирішив піти прогулятися. Бо в такому стані йти до Стасі — означало, що вечір закінчиться капець як погано.
#1337 в Жіночий роман
#4863 в Любовні романи
#2183 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 09.06.2026